У такому режимі вже не один рік у Білопіллі працює дитячий футбольний клуб «Динамо». І цей сезон – не виняток. Утім, є події, які дійсно стали для юних футболістів епохальними, від яких уже можна вести відлік нового формату клубу і нового етапу його життя. Про це говорили на урочистому підбитті підсумків футбольного сезону 2020-2021 всі, хто зібрався на стадіоні Білопільської школи №3.
Про масовість зібрання свідчила кількість транспорту, який припаркувався вздовж цілого кварталу вулиці Гагаріна. Приїхали на церемонію нагородження фактично всі 115 вихованців клубу, а це діти віком від п'яти до шістнадцяти років, батьки, родичі, представники влади, телебачення.
У мене одразу виникло питання: чому саме в третій школі на околиці міста зібралася така кількість людей? Адже цього вечора центральний міський стадіон імені Юрія Білонога стояв порожній. Може б, там зручніше було провести цей захід і прийшло б більше людей?
На це питання тренер команди Артем Черба відповів:
- Ми не перший рік разом із міською владою, батьками, дирекцією школи працюємо над тим, щоб створити належну тренувальну базу на окремому майданчику, де дітям зручніше тренуватись, де ми можемо підлаштовувати умови для футболу, розраховувати на свої можливості й виконувати свої завдання.
Уже зроблено для цього багато: вирівняне поле, посіяна трава, обладнано її полив, облаштовані тренувальні зони, у темну добу працює освітлення, встановлені ворота. У приміщенні школи ми влаштували футбольний клас, де займаємось із дітьми теорією, зберігаємо нагороди й проводимо зустрічі.
Звичайно, поле тут - «не форматне» для проведення обласних зустрічей. Тож для офіційних матчів використовуємо поле стадіону ім.Юрія Білонога. І перед змаганнями тренуємось саме там. Тож підсумовувати минулий сезон та нагороджувати переможців однозначно вирішили на своєму, рідному полі.
І дійсно, футбольне свято вдалось і запам’яталось, як і запам’ятався дітям, батькам і тренеру весь цей сезон. Ось головні, на думку тренера, його особливості.
- Підготовка команд і зустрічі проходили в умовах карантину. Торік ми вже пережили такий етап, тож трохи підготувались. Зменшилась кількість змагань, не завжди можна було проводити масові тренування. Молодша група взагалі не виїжджала під час карантину на змагання. Старша і середня мінімально зустрічались з однолітками. Тренувались по-різному: і додому вправи роздавали, слідкували за їх виконанням, і збирались по двоє-троє… З розумінням ставилися батьки і намагались підтримувати дітей у належній спортивній формі. Утім, системна підготовка дітей далася взнаки вже під час першостей різних рівнів.
- Найбільші успіхи?
- Цього літа ми досягли найбільшого успіху в історії клубу: наша команда U-14 (хлопці 2007/08 років народження) стали чемпіонами області! Ми пройшли всі кола змагань і у фіналі подолали кролевецьку команду, завоювавши такий омріяний кубок!
До цього найстарші наші гравці йшли п'ять років. Саме стільки вони тренувались у нашій команді. Їхнє досягнення – чудовий приклад для середньої і молодшої груп. Також гравці старшої вікової групи представляли рідний клуб на чемпіонаті ДЮФЛ України у складі команди КДЮСШ Суми U-15.
Середня група футболістів, а це діти віком від дев'яти до десяти років, цьогоріч дійшла до фіналу Кубка Георгія Наврозіді у Києві й поступилась лише киянам. Але це тільки надихнуло гравців і вони пообіцяли наступного року повернутись і виграти цей Кубок.
Найменші вихованці, 2012/13 років, уперше цього року на три дні з’їздили в Полтаву, де позмагались з однолітками з футбольних академій «Металург», «Ворскла», «Металіст». Це серйозні спортивні школи, де зовсім інший підхід до підготовки спортсменів, яких потім відбирають у клуби вищої ліги. Тож діти спробували власні сили і тепер просто переповнені бажанням позмагатись іще раз і вже обов’язково виграти.
Після цієї поїздки у них з’явились серйозна мотивація і гарний спортивний азарт. Що не може не радувати! Під час свята юних футболістів нагородили у різних номінаціях: за перемоги в чемпіонатах і турнірах різних рівнів, за наполегливість, відповідальність під час тренувань та змагань, за активну участь у благоустрої футбольного поля. Найактивніші отримали цінні подарунки.
- Скільки команд у Вас тренується?
- За умовами участі в обласних і всеукраїнських першостях маємо виставляти мінімум дві вікові команди: 2006/07 рр.н., U-15 та 2009/10 рр.н., U - 13. Тож сьогодні найменшим вихованцям - п'ять-шість років, найстаршим – п'ятнадцять-шістнадцять. Дві повноцінні команди беруть участь в обласних змаганнях, але хочемо зробити ще третю та четверту, аби забезпечити всі вікові групи. Всього у ДФК «Динамо» тренується 115 дітей! Ми працюємо разом із моїм колегою Віталієм Петровським, який в основному тренує найменші групи.
- Я бачила, як Ви їх ставили фотографуватись на святі. Це - неймовірно! Вони ж різного віку. Малим уже не цікаво: крутяться, розмовляють. Як їх можна об’єднати, щоб хоч у кадр усі разом подивилися?
- Футбол – командна гра. Ми ж вчимось не лише по м’ячу бити, а й чути і підтримувати одне одного, формуємо командний дух. Нічого, навчаться і тренера слухати, і на людях триматися. Спорт дисциплінує і виховує витримку!
- А як батьки ставляться до тренувань?
- О, я забув ще про одну команду! Це - команда батьків. Без неї ми не мали б таких досягнень! Мами хлопців розуміють, що дітям треба чимось займатись і фізично, і окреслювати коло спілкування, і формувати уміння працювати в команді. Тож саме у футболі все це поєднується. Підтримка батьків - дуже важлива для дітей. Тут ми разом працюємо і як психологи, і як вчителі, і як тренери. Якщо найменших ще доводиться якось умовляти чи мотивувати ходити на тренування, то старших уже навпаки - футболом трохи навіть шантажують, на зразок: «Будуть погані оцінки - не підеш на стадіон!». І на дітей це діє, вони намагаються поєднувати й тренування, й навчання. Головне - правильно організовувати свій час.
Я дуже вдячний усім батькам, в основному мамам, бо з ними доводиться частіше спілкуватись. Вони не лише морально підтримують, а й самі допомагають і поле облаштовувати, і супроводжують дітей у поїздках, беруть на себе велику частину організаційних справ.
Ми на урочистостях визначили найактивніших батьків і нагородили їх грамотами за вагомий внесок у розвиток дитячого футболу та підтримку клубу. Але такі грамоти треба давати всім, хто вкладає в своїх дітей і кошти, і час, а отже, формує їхнє майбутнє. Також хочу подякувати і керівництву Білопільської міської ради, директору Білопільської школи №3 Ніні Дегтярьовій і всім, хто нас підтримує і допомагає.
- Артеме Євгеновичу, чи багато дітей у процесі тренувань «відсівається», не витримують навантажень, розкладу?
- Коли дитина приходить чи її приводять мама-тато, ми завжди проводимо кілька пробних тренувань. І вже через три-чотири зустрічі дитина сама бачить: буде займатись чи ні. Не менш важливі й фізичні показники, і стан здоров’я. Усі діти обстежуються у лікарів, бо на змагання необхідно мати серйозні довідки. За станом здоров’я ми слідкуємо уважно, адже несемо відповідальність за дітей.
- Ми з Вами зараз спілкуємося на стадіоні. Літо, час канікул, а діти тренуються. Коли ж відпочивати?
- Ми робимо відповідні перерви влітку для різних груп. Якщо старші відпочивають, то середні чи менші - на тренуваннях. Багато дають збори, які проходять щоліта на Сейму. Десять днів живемо в наметах і проводимо тренування на витривалість, дозуємо фізичні навантаження. Після таких зборів приїхали на товариський матч із однолітками з Сум. Рахунок у грі - 8:3. Наші діти - у чудовій фізичній формі, яку треба постійно підтримувати, інакше буде важко змагатися.
- Звідки йдуть до вас діти?
- Переважна частина – білопільські. Є діти з Ворожби, Куянівки. Торік приїздили з Річок. Я не розділяю: «наш» - «не наш». Це бажання дітей і можливість батьків привезти їх на тренування.
- Під час нагородження вітали єдину дівчинку у Вашому колективі - Кіру Кандибу. Чи можлива дівчача команда?
- У Сумах така команда є. Кіра – повноцінний член нашої команди U-12 і входить до основного складу, а ще представляє рідний клуб у складі збірної команди «Барси» на змаганнях різних рівнів. Навіть отримала звання «Кращий нападник». Ми її дуже поважаємо й цінуємо в нашому колективі!
- Які завдання на цей рік?
- Старшій групі - підтвердити звання найкращої команди області, середній - виграти Кубок обласної першості, меншій – гідно поборотися зі своїми суперниками й загартувати бійцівський дух!
Але, звичайно, головне завдання – зберегти команди, загартувати дітей, навчити їх командної гри, зміцнити здоров’я і виростити справжніх патріотів нашого міста!
- Дякую за розмову, бажаю Вам і Вашим вихованцям нових перемог!
