Більшість із нас поступово звикає до періодичних відключень світла. Підлаштовуємось до "світлих" годин, аби встигнути виконати необхідну роботу, плануємо щось і на "темні" години, аби не нудьгувати в чотирьох стінах. Хоча, звісно, сидіти вдома без світла - задоволення не з приємних. Та якщо дорослі ще можуть хоч якось втамувати свої емоції, то дітям, особливо маленьким, у такі моменти буває доволі складно. Адже разом зі світлом, зникає і їхній "вірний друг" - інтернет. Гаджети лягають "мертвим вантажем" на стіл і дітям стає нудно.
Як рятують "темну" ситуацію батьки і що вигадують, аби дітвора не сумувала під час вимкнення світла - ми запитали у матусь Білопільщини, які радо поділилися з нами своїм досвідом.
Вікторія, м.Білопілля:
До вимкнень світла ставимося спокійно, у відчай не впадаємо, бо ми з чоловіком дорослі, та й другий син - уже підліток (а їх у мене троє) все розуміє. Від темряви рятує ліхтарик і рухливі ігри, які вигадуємо, аби меншому, дворічному синові, було цікаво і не страшно. Ховаємо якусь іграшку, а малий її шукає. Буває й між собою братики влаштовують «бої» м’якими іграшками, а я слідом ходжу, збираю, аби не робили повний розгардіяш. Коли ж зовсім «сідають на голову», тоді втручається тато, заспокоює дітвору. Любимо й казки та дитячі вірші. Мама з ліхтариком читає, менший син картинки роздивляється.
А ще одне з улюблених занять у меншого – викидати всі речі з полиці на підлогу, то теж мамі – додаткова робота. Але я не сварюся, бо дитині треба кудись дівати свою енергію, рухатися, призвичаюватися до таких «темних періодів», які, до речі, навіть об’єднують нашу сім’ю. Коли немає інтернету, з’являється більше часу, аби поспілкуватися, приділити одне одному час. Тому смиренно чекаємо на появу світла, а ще – на Перемогу і повернення старшого сина, який зараз захищає нашу країну на фронті. І заради цього переживемо всі блекаути!
Тетяна, м.Ворожба:
Коли немає світла, від нудьги можемо пограти з сином у карти. Завидна гуляє з друзями на вулиці. Не так давно він почав займатися боксом, коли було ще не дуже холодно, ходив у спортзал, тренувався, старші хлопці підучували. А ще дуже захопився турніками – за сухої погоди, навіть незважаючи на холод, іде і займається. Мозолі та водянки з долонь ледве встигають сходити!
Марина, м.Ворожба:
До війни все було як у всіх: школа, навчання, більшу частину життя в обох моїх синів займав футбол, влітку - річка, море, город, велосипед, гіроскутер, взимку – сніжки та ковзани. А зараз усе змінилося. Коли вимикають світло, ще по-видному стараємося вчити уроки, бо, враховуючи перебої з електрикою, онлайн-навчання залишає бажати кращого. Буває, граємо в монополію або доміно. Можемо полежати, обійнявшись та розмовляючи про щось, або й узагалі спимо.
Часто разом готуємо щось смачненьке, діти мені допомагають, люблять готувати. Коли випадає сніжок, виходимо надвір, граємо в сніжки. А коли збираємось увечері всією родиною, хлопці люблять «вушка погріти» за дорослими розмовами, постійно розпитують у бабусі, якою була їхня мама в дитинстві. Також вечорами, разом із татом, вчать англійську.
Звісно, без світла – біда. Але з іншого боку, діти відволікаються від комп’ютерних ігор, гаджетів та інтернету. І не лише діти. Колись довелося вкотре усвідомити, наскільки ми всі залежні від сучасних технологій. Зібралися дорослою компанією, доки не було світла, розмовляли, спілкувалися, жартували. Щойно дали електроенергію – всі як один замовкли, взялися за свої телефони, увімкнули телевізор…
Тож, навіть у відсутності електроенергії можна знайти хоч і маленький, але позитив – у темряві починаєш краще «бачити» своїх рідних, хоч би як парадоксально це звучало.
Наталія, м.Ворожба:
За бажання занять для дитини можна знайти безліч. Ми з двома донечками і танцюємо, і співаємо, готуємо разом щось смачне або знімаємо відео в Тік Ток. Іноді робимо вдома перестановку. Моя старша донечка любить випікати різні смаколики та печиво. А тоді всією родиною чаюємо... Середня – малює картини за номерами, читає книги і одночасно «зносить голову» всій родині! А найменшенька ще занадто мала, щоб розуміти, що "щось не так".
А взагалі, в такі години не панікуємо і не сумуємо. Переживемо і блекаути, і війну, адже віримо в нашу Перемогу! Головне, зі світлом чи без нього, але ми – разом, ми - одна дружна родина!
Юлія, м.Ворожба:
Зазвичай заздалегідь скачуємо кілька цікавих фільмів чи мультиків, а коли вимикають світло, дивимося разом із сином. А ще він любить грати у хованки. Коли вже енергія – через край, стрибає на великому м’ячі, розважається.
Влітку було простіше, адже можна і на самокаті поганяти, і прогулятися всією родиною на природу. А зараз переважну більшість часу – вдома, тож і знаходимо якісь заняття у міру можливості та настрою.
Олена, м.Білопілля:
На початку повномасштабної війни намагалася відволікати своїх двох синів від негативу, тож, грали в різні ігри: «Монополія», «Вежа», карти, лото, доміно та інше. Згодом якось ігри «приїлися», особливого бажання до них хлопці вже не мають. Та й фільми не хочуть дивитися, навіть коли є електрика. Тож, якщо чесно, коли зникає світло, вмикаємо з дітворою музичну колонку і танцюємо.
На вулиці погуляти разом вдається не часто, бо ми з чоловіком з ранку й до темна – на роботі, а дітям треба підлаштовуватися під графік навчання. Хоч це буває досить складно і через повітряну тривогу, і через планові та аварійні вимкнення… І якщо раніше процес навчання я могла ретельно контролювати по телефону, то зараз стало складніше, бо немає світла – немає і мобільного зв’язку. Та ще й, плюс до всього – немає води і тепла… бо маємо централізоване опалення.
На вихідних діти їздять із татом на дачу, там можуть досхочу нагулятися на свіжому повітрі та розважитися.
Ігри від Юнісеф: чим розважити малечу в темряві
Страх темряви – це, з одного боку, віковий страх у дітей. З іншого – один із наслідків хронічного стресу та травматизації. Для того, щоб підтримати дитину, щоб не допустити загострення її стану – ми можемо запропонувати ігри. Гра – найпростіший спосіб трансформувати напругу.
До уваги батьків Білопільщини - добірка ігор від Юнісеф, яка допоможе вашим дітям спокійно пережити темні години.
Важливо пам’ятати:
- коли один канал сприйняття депривований, в стані перезбудження чи неактивний, інші в більшому навантаженні та чутливості;
- якщо ми переживаємо складний досвід і при цьому дієві, відчуваємо близькість – у нас залишається відчуття сили.
Ідеї ігор у темряві для дітей різного віку
Аудіальні ігри та ігри зі словами:
- Співати хором;
- Грати на музичних інструментах;
- Грати на уявних музичних інструментах. Видавати звуки, наче стукаємо в литаври, б’ємо в барабани, граємо на скрипці;
- «Тарабарська мова». Говорити один з одним «тарабарською мовою», тобто вигаданою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен;
- Разом промовляти скоромовки;
- Грати в «білі вихваляйки». Як-от, кричати: «А я…!!!» і розповідати про те, що насправді вміємо та що вдалося;
- «Alias». Вгадувати слово за описом. Однак важливо не називати саме слово;
- Розповідати історії на задану тему;
- Розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину;
- «Голоси тварин». Хтось видає звук — інші вгадують. Хто вгадав перший, стає ведучим;
- Гра в слова. Наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця;
- «На щастя, на жаль». Хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів «на жаль», а наступний гравець — «на щастя»;
- «Спотворений телефон». Пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець;
- «Казка». Скласти казку, коли кожен говорить по реченню;
- «Навспак». Говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, «чайник» — «кинйач», «стіна» — «анітс»;
- «Я загадав». Розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад, «Я загадав — білий, холодний, скрипить під ногами, тане…»;
- Загадати предмет. Усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише «так» чи «ні»;
- Рима. Назвати чотири (або два) випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на 4 рядки;
- «Буква». Назвати слова тільки на задану букву. Варіант для дорослих: назвати слова на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку;
- Шукаємо схожість. Назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі.
- «Чарівна мова». Для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад «жи», «ма», чи «хрю»4
- «Дурниці». Вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно «пришелепкувате» й нереальне продовження;
- Знайти асоціації. Один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: «Перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово»;
- «Це слово вміє…». Описати слово його «вміннями»;
- «Слово, якого немає». Вигадувати слова, яких не існує та що вони могли б означати мовою іншопланетян.
Важливо торкатися до дитини, тільки попереджуючи її та коли отримаєте дозвіл. Пам’ятайте, що в темряві відчуття доторків буде сприйматися посилено.
Для контакту з тілом можуть бути потрібні пледи, щоби накритися і відчувати більшу безпеку, льодяники, які можна розсмоктувати, щоб відчувати смак, жувальні гумки, вода, а також іграшки, які можна стискати в руках, «поп-іти».
Тілесні ігри можуть бути такі:
- «Азбука Морзе». Передавати прості слова доторками. Однак заздалегідь треба вивчити кілька літер;
- «Круг любові». Взятися за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою;
- «Чарівні доторки». Уявити, що тіло — це музичний інструмент. І кожна частина тіла виконує певний звук. Тоді торкатися до дитини долонею, щоб вона співала, мугикала, кукурікала тощо;
- Відбивати ритм разом. Це може бути знайома пісня, також можна створювати загальний ритм (наприклад, дощу), пропонувати стукати ритм зубами, клацати язиком, відбивати долонею, ногами тощо;
- Обіймати один одного та цілувати різними обіймами та поцілунками (для батьків та дітей). Як-от, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо.
- Танцювати під уявну мелодію чи під спів пісень;
- Передавати предмет у колі, коли в гравців заплющені очі. Тоді — торкатися його і вгадувати, що це, чи пропонувати, як його можна використовувати;
- «Доторки — незнайомці». Торкатися долонь ведучого тільки приємними доторками, щоб ведучий вгадав, хто торкається;
- Уявити, що потрапив на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім — уявити, як на ній можна адаптуватися;
- Зробити собі хатинку із подушок і ковдр;
- Якщо простір знайомий та безпечний, грати в «бабу куцю». Тоді ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.
Якщо є ліхтарик:
- Грати в тіньовий театр руками. Створювати руками різні фігурки;
- Грати в тіньовий театр, використовуючи іграшки. Треба підсвічувати їх, аби була тінь;
- Зробити проєктор зі стаканчика та плівки;
- Дивитися крізь друшляк на «зірки».
