Білопільщина завжди славилася талантами! У кожній громаді, в кожному старостаті є аматори сцени, котрі дарують глядачами свої співочі й танцювальні таланти, захоплюють увагу прекрасними вишивками, плетінням, малюванням, поробками з природнього матеріалу… Всі ці люди зберігають і примножують традиції української культури, поповнюючи скарбничку талантів Білопільщини, про яку знають далеко за її межами.
Наша сьогоднішня розповідь – про пісенний колектив із Рижівки - народний вокальний жіночий ансамбль «Рижівські дівчата» - який навесні цього року відзначив десятирічний ювілей свого створення.
– Наш ансамбль утворився у 2013 році, це був кінець березня – початок квітня, - розповідає його керівник Валентина Сауленко. – Вирішили, що в нашому селі, у нашому Будинку культури, однозначно має бути щось гарне, яскраве! Тож і почали гуртуватися. З самого початку створення, як то кажуть, біля витоків, були бібліотекар Наталія Ващенко, дівчата з сільської ради Галина Літвінова та Ольга Дудкіна, Людмила Стахорна потім до нас приєдналися завідувачка місцевого ФАПу Наталія Ємельяненко, Ольга Бублик, Тамара Чех...
Фото: facebook.com/Рижівський СБК
Спочатку колектив був невеличкий, усього семеро дівчат, а далі, після кожного заходу, наша «пісенна родина» зростала. Був час, коли ансамбль налічував 16 учасниць, зараз нас 12.
Приходили навіть жіночки у віці, підтримували нас, допомагали, співали в колективі. Казали, мовляв, трішки поспіваємо, поки прийде молодь. Це і Марія Михайлівна Пивоварчук, і Валентина Миколаївна Нагорна, Євгенія Дмитрівна Скриннікова та Світлана Іллівна Карпенко. Коли поступово до «Рижівських дівчат» приєдналася молодь, вони залишили колектив.
Фото: facebook.com/Рижівський СБК
– Наскільки змінився ваш репертуар протягом десяти років?
– Спочатку ми співали легенькі пісні, ще переспівували «Лісапетний батальйон», а дещо пізніше перейшли до українських народних пісень, більш серйозних і «важчих», які мали широкий діапазон і в яких колектив міг викладатися на повну у своїх виступах та розуміти що ми дійсно МОЖЕМО!
У 2018 році ми подали документи на присвоєння звання народного ансамблю і таки змогли! А ще захистили це звання вдруге, вже під час воєнного стану.
Фото: facebook.com/Рижівський СБК
– Де виступали «Рижівські дівчата»?
– До повномасштабної війни ми брали участь у багатьох творчих фестивалях Сумщини, не став на заваді навіть ковід. З найбільш пам’ятних – обласний фестиваль народної творчості «Дивограй», Всеукраїнський фестиваль «Козацький Радослав», етнофестиваль «Сумщина- це Європа»... А в дистанційному Міжрегіональному фестивалі – конкурсі «Водограй талантів» 2020 року «Рижівські дівчата» взяли Гран-прі.
Крім того, нам дуже запам’яталися поїздки на екскурсії. Не все ж працювати, треба колись і відпочити! За підтримки нашого земляка з Рижівки Володимира Відуєва, який нині працює заступником Білопільського міського голови, свого часу мали змогу відвідати музей кераміки на Полтавщині, Молчанський жіночий монастир та чоловічий монастир Глинська Пустинь, що на Глухівщині. Це був чудовий і пам’ятний відпочинок!
Фото: facebook.com/Рижівський СБК
– Чи є в репертуарі колективу найулюбленіші пісні, які «дівчатам» подобається виконувати найбільше?
– Так, це зокрема «Ой, у полі – три тополі», «Ой, місяцю, місяцю» та ще багато українських народних пісень. А ще наш місцевий поет і композитор Олексій Чухліб написав для нас авторську пісню, яка так і називається «Рижівські дівчата». Вона теж нам дуже полюбилася.
Фото: facebook.com/Рижівський СБК
– Як живе колектив після початку повномасштабного вторгнення? Адже зараз і виступів немає.
– Початок повномасштабної війни для нас усіх був справжнім шоком. Страх, паніка, нерозуміння… Але потім зрозуміли, що все одно треба жити. Частина дівчат залишилися в Рижівці, адже попри майже щоденну небезпеку, вони не можуть залишити свої домівки в силу певних обставин. Фельдшер Наталія Ємельяненко опікується своїми пацієнтами, Галина Літвінова працює замість старости села, Ольга Коробкіна разом із чоловіком працює в комунальному підприємстві «Господар»: якийсь порив, чи інші негаразди – все це треба вирішувати і дбати про нормальне життя односельців, якщо його можна так назвати в умовах війни, та все ж... Частина дівчат виїхала до Білопілля: хтось винаймає житло, хтось уже придбав.
Фото: facebook.com/Рижівський СБК
– Чи є постраждалі від війни серед учасників колективу?
– На жаль, так. Найстрашніше, це людські втрати. У Світлани Іллівни Карпенко, яка колись співала в нашому колективі, під час одного з обстрілів загинув чоловік-фермер. У Людмили Стахорної в будинку повилітали вікна. Дісталося і Рижівському будинку культури: вікон немає, все забито плівкою, пошкоджена стіна. Втім, така ж ситуація і в будинках культури у Павлівці та Іскрисківщині…
Фото: facebook.com/Рижівський СБК
– Чи має можливість колектив збиратися разом?
– Так, незважаючи на все, продовжуємо репетиції, але вже на базі Центру культури і дозвілля «Україна». На жаль, вдається збиратися не в повному складі, але все одно приходимо і відпрацьовуємо наш репертуар, поповнюємо його новими пісенними номерами, в тому числі й сучасними піснями про війну. Ось і зараз працюємо над патріотичною піснею «Кленова балада» Анатолія Матвійчука та Оксани Білозір та над іншими піснями: про Україну, рідну землю, матерів, котрі чекають повернення своїх дітей із війни…
Всі ми сподіваємося і віримо в нашу Перемогу. Нехай вона настане якомога скоріше, аби «Рижівські дівчата» змогли врешті зібратися повним складом. Дуже б хотілося об’єднати всіх: тих, хто співав у колективі на початку створення, і тих, хто приєднався до нього нещодавно, щоб іще не раз заспівати на сценах Білопільщини і порадувати її жителів своїм талантом!
Миру нам усім, злагоди, миру і довгих років життя!
