29 квітня жителі Миколаївської громади прощалися з земляком, солдатом Збройних Сил України Олександром Полонським. Серце захисника перестало битися в Бахмуті 23 квітня під час ворожого рашиського артобстрілу.
«Олександр - герой, який стояв на захисті України, ризикуючи своїм життям, заради свободи та незалежності. Він був відданий своїй місії та обов'язку, став частиною великої родини наших захисників.
Ми висловлюємо наші глибокі співчуття родині та друзям. Хай його душа знайде спокій у вічному житті, а згадка про його героїчний подвиг буде завжди в наших серцях», - написав на своїй сторінці Facebook Миколаївський селищний голова Сергій Пасько.
- Олександр народився в Улянівці, 6 травня 1993 року, - розповідає виконуюча обов’язки старости смт Улянівка Аліна Зеря. – Проживав із сім’єю в селі Йосипове, навчався в Куянівській школі. Після школи вивчився в Білопільському ПТУ на провідника, але за професією не працював. Свого часу він пройшов строкову службу в армії, в Києві, служив у внутрішніх військах. Після служби жив і працював у Сумах, але щотижня приїжджав до своїх рідних, в Улянівку. Тут він придбав будиночок для мами, турбувався про свою сім’ю, підтримував.
Саша був дуже добрим, спокійним та позитивним хлопцем. На нього можна було покластися в будь-якому питанні. Пам’ятаю, коли почалася війна, батько забрав його з Сум, бо тоді вже автобуси не ходили. Саме того дня наші жителі збиралися біля селищної ради, вирішували, як діяти, що робити далі, як захищати свою територію. Тож, коли Саша приїхав із Сум, навіть не доїхавши додому, побачив біля селищної ради багато людей, підійшов і одразу приєднався до нас та разом із іншими чоловіками зголосився чергувати і слідкувати за порядком у селищі, - говорить Аліна Зеря.
16 грудня минулого року Олександр став на захист своєї країни.
Цієї весни передчасно пішов в інший світ тато Олександра, менш ніж за два місяці потому не стало і Саші... Це дуже велика втрата для всіх, хто його знав, а особливо – для найближчих людей: мами, бабусі, дідуся, меншої сестрички і старшого брата, який також нещодавно добровольцем пішов на війну…
- Особливо близько ми з Сашею не спілкувались, але я завжди знала, що він був люблячим сином, онуком та братом… Постійно допомагав мамі та бабусі, дуже любив свою меншу сестричку, балував її подарунками, - розповідає про Олександра сусідка Людмила Каштенкова. – А ще він був добрим господарем: коли приїжджав, і траву завжди викосить, і ремонти в будинку зробить – завжди знаходив собі роботу по господарству. Спокійний, виважений та врівноважений хлопець. Дуже боляче втрачати наших захисників, таких, по суті, ще дітей, та усвідомлювати, що війна так безжально забирає їхні життя, руйнує їхні плани, надії та світлі мрії…
Вічна пам'ять і слава Герою...
Дідусь загиблого Героя Олександр Полонський присвятив вірш пам’яті свого онука
ПАМ’ЯТІ ОНУКА
Скорботно, боляче, все валиться із рук,
Пригнічує небесний купол плоский:
В бою під Бахмутом загинув мій онук
І навіть тезка – Олександр Полонський.
Зламав безжалісний, жорстокий ураган
Невинну долю, як крихку билину.
Це горе рідних і усіх односельчан
Шокує до нестями без упину.
Скажений монстр життя його зім’яв –
Та став він символом геройства і відваги!
І я пишаюся тепер ЙОГО ІМ’ЯМ,
Достойним пам’яті, пошани і поваги!
ВКЛОНЯЮСЯ ОНУКУ!..
