17 липня, після 12.35, коли жителі Білопілля відпочивали в парку, в центрі міста, обідали, спілкувались, ворог вдарив по них із артилерії. Найбільші втрати - це загибель мирних людей. Під час обстрілу загинули дві жінки: Людмила Приходько (76 років) та Ніна Дедушко (77 років). Одна з важкопоранених – місцева жителька Тетяна Лєбєдєва, за життя якої боролися лікарі, померла 18 липня…
«Від моменту виходу до прильоту минало 4-5 секунд. Перший вихід був глухий, летіло низько і звук був неприємний. А потім ми відчули, що десь у центрі міста є розриви. До того, як почули другий та наступні виходи, деякі люди встигли добігти до укриттів», - прокоментував Білопільський міський голова Юрій Зарко.
Як розповів міський голова, перед тим, як пролунали перші вибухи, жінки йшли з магазину через сквер, де постійно відпочивають на лавочках люди…
Людмила Іванівна Приходько, 76 років
Народилась і виросла в Білопіллі, сюди повернулась працювати, отримавши економічну освіту. Працювала економістом у заготівельній конторі, пізніше – у міському споживчому товаристві.
Має двох дітей: сина та доньку, онуку. Щира і добра жінка. Мала багато друзів, завжди їм допомагала. Найбільше переживала і турбувалась про дітей, присвятила їм усе життя.
Загинула 17 липня неподалік власного будинку, в центрі Білопілля, від вибуху російського снаряду.
Ніна Федорівна Дедушко, 77 років
Народилась і виросла в Білопіллі. Після закінчення школи поїхала навчатись у Харків і там залишилась жити. Працювала на одному з хлібозаводів міста.
Після початку широкомасштабного вторгнення і потужних обстрілів Харкова переїхала в Білопілля, як у більш безпечний регіон. Мешкала у квартирі брата. Як згадують її родичі, весь час мріяла повернутись у рідний Харків.
17 липня йшла з магазину з покупками і сіла відпочити на лавці, де і загинула.
Тетяна Валентинівна Лєбєдєва, 62 роки
Загинула поруч із волонтерським центром, де працювала останні два роки.
- Тетяна Валентинівна приходила до нас щодня, - говорить голова місцевої волонтерської організації Сергій Долуда. - Вона допомагала готувати матеріал для сіток і плела їх. Із перших днів повномасштабної війни їй було дуже страшно і важко звикати до реалій, у яких опинилось наше місто.
Так склались обставини, що вона залишилась мешкати одна. Тож наш центр став для неї другою родиною. Ми радили одне одному, як берегтись від обстрілів, ділились іншими порадами, допомагали. Для нас це величезна втрата: не вистачатиме щирості і доброти Тетяни Валентинівни, її усмішки та працьовитих рук.
До виходу на заслужений відпочинок Тетяна Лєбєдєва 25 років працювала у місцевому управлінні соціального захисту головним спеціалістом.
- Її вміння спілкуватись із людьми, вирішувати складні питання, вчасно та якісно виконувати всі задання згадують усі колишні колеги. Не віриться, що людина такої щедрої душі пішла з життя, - розповідає начальник управління, з яким Тетяна Валентинівна пропрацювала майже 20 років, Іван Сіденко.
