«Дівчата! В обід не розходьтеся. Дзвонила Вєрочка, казала, сьогодні принесе нам своїх смажених пиріжків!» - після цієї фрази, яку хтось із присутніх урочисто оголошував, проходячи по всіх редакційних кабінетах, колектив із нетерпінням поглядав на годинник, в очікуванні дванадцятої, щоб посмакувати тими запашними смаколиками.
Вона приносила їх іще теплими. Дбайливо складені в пакет, замотані в газету та рушник, Вєроччині пиріжки з капустою, гречкою чи картоплею збивали увесь робочий графік, бо щойно з’являлись на кухонному столі за кілька хвилин до початку обіду, думки про роботу вивітрювались разом із запахом тієї смакоти, який було чути на всю редакцію, навіть попри щільну «обгортку». Врешті, хтось таки не ви-тримував – починав шарудіти пакетом і, «вкравши» пару пиріжків, тихенько уплітав їх прямо за робочим столом!
Чомусь саме така картинка стоїть перед очима щоразу, коли згадую ім’я нашої ювілярки Віри Юхимівни Терновцової – беззмінного протягом 13 років бухгалтера редакції газети «Білопільщина». А ще – неймовірно чудової жінки, яка своїм внутрішнім вогником завжди могла створити справжнє свято. День журналіста, День народження, 8 Березня, яке, за словами Вєрочки, треба відзначати не 8, а 11 числа (але то вже зовсім інша, окрема історія) або ж День взяття Бастилії, який чомусь також був «червоним» у календарі наших редакційних святкувань.
Кожен її тост, часто «з перчиком» – то справжня перлинка у скриньці сучасного білопільського колориту, кожен її влучний жарт – то привід посміятись і забути про рутинні думки, які пригнічували тебе останні кілька днів.
Така вона – наша Вєрочка… Віра Юхимівна, яка 28 вересня відзначає свій ювілейний День народження.
Фото: архівне фото редакції
- Разом із Вірою Юхимівною ми пропрацювали понад 10 років. Це людина щирої вдачі, бухгалтер, який будь-яку цифру знає спросонку, - говорить головний редактор газети «Білопільщина» Наталія Калініченко. – Ця жінка багато років жила роботою і завжди говорила свою «коронну фразу»: «На роботі потрібно думати про роботу». Прийшов на роботу – забувай про все інше…
Вона – бухгалтер старої закалки, ще тієї, яка вимагала від людини чіткого дотримання порядку і дисципліни, повної відданості роботі. Якщо Віра Юхимівна бралась за справу, то не розділяла її на «моє» та «не моє». Бухгалтерія, фінанси, економіка, економія – вона об’єднувала все і дуже переживала, щоб усе було зроблено якнайкраще. Якщо в редакції були якісь фінансові труднощі, вона не говорила «Це не моя проблема, де взяти гроші», а робила все необхідне, щоб віднайти кошти на зарплати, податки та інші розрахунки. Особливо – у ті важкі часи, коли заробітну плату видавали «натурпродуктом»…
Коли Віра Юхимівна працювала над важливим звітом, усі ми знали – краще в цей час до неї не підходити і не відволікати. Ми розуміли її настрій уже по тому, як вона гортає свої робочі папери. Іноді він справді був досить напружений. Частіше за все, це було викликано якимись змінами в законодавстві, бухгалтерськими проблемами.
Вона вміла відокремлювати роботу від особистих переживань і вимагала цього від нас усіх. Завжди говорила в очі те, що думає, незалежно від того, ти – керівник чи підлеглий.
Фото: архівне фото редакції
А поза роботою, коли випадала можливість зібратись у дружньому колі та відзначити якесь свято, гості за столом часто хапались за блокнот і ручку, щоб записати її побажання, анекдоти, жарти чи кумедні тости, виголошувати які вона справжня майстриня!
Було на її шляху немало життєвих труднощів, які давались важко морально, але Віра Юхимівна завжди була душею колективу і будь-якої компанії. Незалежно від того, чи це було на роботі, чи в неї вдома – вона завжди гостинна та щира.
Не кинула колектив і після виходу на заслужений відпочинок. До неї завжди можна було звернутися за порадою з робочих питань – і вона ніколи не відмовляла.
Фото: Архівне фото редакції
Про свою наставницю, яка передала не лише редакційні бухгалтерські справи, а й цінні знання, розповіла головний бухгалтер редакції Анна Сіда:
- Віра Юхимівна не лише досвідчений спеціаліст, а й чудова жінка! Якби не вона, не було б мене, як бухгалтера. Пам’ятаю, коли 24-річною дівчиною я прийшла працювати до редакції, відкрила бухгалтерську документацію і… заплакала. Об’єм роботи був дуже великий та специфічний. Але Віра Юхимівна завжди мене підтримувала, детально пояснювала, як то кажуть, «на пальцях», ніколи не відмовляла в допомозі, якщо в мене виникали якісь питання з документами та розрахунками. Дуже допомагала редакції й тоді, коли я певний час була в декреті.
Комусь може здатися, що бухгалтер тільки й робить, що рахує цифри і зводить дебет із кредитом. Насправді ж, він повинен уміти робити так, щоб підприємство працювало, попри всі труднощі, вміти знаходити законний вихід зі складних фінансових ситуацій – всьому цьому навчила мене саме наша Вєрочка. І за це я дуже їй вдячна.
Фото: архівне фото редакції
Роки роботи та дружби з ювіляркою згадує і працівниця редакції Людмила Галун:
- Запам’ятала той день, коли Віра Юхимівна прийшла працювати до нас у редакцію, бо наступного дня в мене був День народження.
Перше враження, яке склалось про неї – дуже серйозна, строга жінка! І в цьому плані, що стосується роботи, я не помилилась: вона одразу ж встановила свої «залізні правила». А от у спілкуванні виявилась щирою жінкою, з якою ми знайшли спільну мову, почали спілкуватись, дружити.
Вона – справжня душа компанії та чудовий організатор! Влаштувати колективні посиденьки в позаробочий час чи запросити гостей до себе додому – хто ж це зробить краще, ніж наша Вєрочка?! Така собі – жінка-свято…
Фото: архівне фото редакції
А ще вона – професіонал своєї справи. Коли була бухгалтером, до роботи завжди ставилась відповідально і скрупульозно. Якщо звіт не сходився на копійку, вона забирала робочі папери додому і могла сидіти над ними навіть уночі, щоб знайти ту «загублену копійку». І вона таки її знаходила! От таким вона була бухгалтером – любила, щоб усе було точно і вчасно.
Віра Юхимівна – чудова господиня. Консервація, смачні страви – всього вдосталь! Завжди пригощала увесь свій колектив. Коли ж запрошувала друзів до себе в гості, чого тільки не було на її столі…
Близько до серця сприйняла наша Вєрочка повномасштабну війну. Переживає, що не може з’їздити на могили своїх батьків та братів…
Хоч і зараз має багато родичів, друзів, яких завжди вітає з усіма святами – надсилає СМС чи телефонує. Так само, як вітає і колектив редакції.
Від усього колективу редакції районки щиро вітаємо Вас, Віро Юхимівно, з ювілеєм! Бажаємо не падати духом і залишатись такою ж світлою та щирою жінкою, якою Ви були завжди. Здоров’я Вам на довгі роки та миру Вашому дому і Вашій душі. Завжди чекаємо Вас у редакції зі смачними пиріжками та гарним настроєм!
