Війна змінила звичний ритм життя, але не зупинила освіту. У Ворожбянській громаді школи працюють онлайн, вчителі тримають зв’язок із дітьми навіть під час тривог, а учні продовжують вчитися, мріяти й перемагати в конкурсах. Про те, як живе освіта прикордонної громади сьогодні, з якими викликами стикаються педагоги та що дає сили рухатися далі — говоримо з начальником відділу освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Ворожбянської міської ради Ларисою Руденко.
- Як сьогодні працюють школи Ворожбянської громади?
- Нині всі школи й інші освітні заклади громади працюють у реаліях воєнного стану. Навчання відбувається дистанційно — передусім заради безпеки дітей, учителів і всього персоналу. Але, попри онлайн-формат, ми робимо все можливе, щоб навчання було живим, змістовним і максимально схожим на звичний шкільний процес. Постійно стежимо за ситуацією й готові швидко змінювати формат роботи, якщо цього вимагатимуть обставини чи потреби громади.
- Скільки навчальних закладів працюють у громаді?
- Загалом у громаді діє сім освітніх закладів. Це три заклади загальної середньої освіти: Ворожбянська гімназія №1, Ворожбянський ліцей (опорний заклад) та Ворожбянська гімназія №4. Також працює Шкуратівська філія Ворожбянського ліцею. Окрім цього, маємо два заклади дошкільної освіти — ясла-садочки «Пролісок» і «Малятко», а ще заклад позашкільної освіти — «Центр дитячої та юнацької творчості».
- Коли школи перейшли на онлайн-навчання?
- Перехід на дистанційне навчання відбувся у 2022 році, одразу після початку повномасштабного вторгнення. Це було непросте, але необхідне рішення, продиктоване безпекою дітей і педагогів. Відтоді ми працюємо онлайн, постійно підлаштовуючи освітній процес під нові реалії життя.
- Які труднощі з’явилися на початку війни? Що сьогодні найбільше турбує школи прикордоння і як ви з цим справляєтеся?
- Початок повномасштабної війни став справжнім випробуванням. Найперше питання — безпека. Потрібно було терміново змінювати формат навчання, налагоджувати онлайн-уроки, подбати про укриття. Другою великою проблемою стала техніка: не в усіх були комп’ютери, стабільний інтернет, доступ до навчальних платформ. Окремо стояло питання психологічної підтримки — і діти, і вчителі переживали сильний стрес.
Ми йшли і йдемо шляхом спільних зусиль: співпрацюємо з місцевою владою, іншими громадами, благодійними фондами, щоб закривати потреби кожної школи та кожної дитини.
- Як змінилася робота вчителів у прифронтових умовах?
Вона змінилася повністю. І не лише організаційно. Сьогодні вчитель — це не тільки той, хто пояснює тему. Це підтримка, психолог, друг. Ми щодня допомагаємо дітям триматися, не втрачати відчуття стабільності й тепла, навіть коли за вікном лунають тривоги.
Навчання стало гнучким, а сам учитель — прикладом витримки, сили й любові до своєї справи. Зараз наша професія має особливий сенс: ми не просто навчаємо, ми виховуємо покоління, яке знає ціну миру, свободи й людяності. І це, напевно, найважливіше.
- Чи впливають постійні загрози на психологічний стан дітей і вчителів, навіть якщо навчання онлайн?
- Так, і дуже. Онлайн-формат не захищає від напруги. Повітряні тривоги, новини, постійне відчуття небезпеки — усе це створює сильний емоційний фон.
Діти стають тривожнішими: хтось закривається в собі, а хтось, навпаки, потребує ще більше уваги. Учителі це відчувають і намагаються не просто навчати, а насамперед заспокоїти, підтримати, створити простір довіри.
Звісно, вчителі теж переживають і втомлюються. Але ми тримаємося заради дітей. Кожен урок — це маленький крок до відчуття нормального життя і віри, що все буде добре.
- Проводите психологічні онлайн-зустрічі або заняття для розвантаження?
- Так, такі зустрічі відбуваються регулярно. Це і групові заняття для дітей із дихальними вправами, техніками заземлення та роботи з емоціями, і тематичні уроки з кібербезпеки та адаптації до дистанційного навчання. Працюють і індивідуальні консультації зі шкільними психологами.
Для вчителів організовуємо окремі тренінги й супервізії — говоримо про вигорання, підтримку дітей і прості способи подбати про себе. Усе це відбувається у співпраці з психологами та благодійними партнерами, а інформацію про зустрічі передаємо через класних керівників і освітні заклади.
Щоб наші діти могли продовжувати навчатися й не втрачали освітній ритм, ми організували частину освітнього процесу в місті Суми. Там облаштували тимчасовий навчальний простір у цокольному приміщенні — воно безпечне, відповідає всім необхідним вимогам, тож батьки можуть бути спокійні.
Приміщення ми орендували за кошти місцевого бюджету, зробили ремонт, забезпечили необхідними меблями та підключили інтернет. Наші педагоги працюють там із дітьми — не лише навчають, а й підтримують психологічно тих, хто зараз тимчасово живе в Сумах або приїздить сюди регулярно.
Зараз цей освітній простір відвідують близько 80 дітей різного віку. Ми організували змішане навчання: проводимо консультації, групові заняття, творчі майстерні, а також надаємо психологічну допомогу дітям, які пережили евакуацію та стрес.
- Учні та педагоги беруть участь в олімпіадах і конкурсах? Яких результатів досягають?
- Так, і ми цим дуже пишаємося. Навіть у складний воєнний час беремо участь в обласних і всеукраїнських олімпіадах та конкурсах. І учні, і вчителі показують високий рівень знань, креативність і наполегливість.
Є чимало призових місць — перші, другі й треті, особливо з математики, української мови та літератури, а також у творчих і технологічних конкурсах.
Минулого року в конкурсі «Учитель року» вчитель Ворожбянської гімназії №4 Ірина Леонідівна Бондаренко посіла ІІ місце в номінації «Зарубіжна література». Учениці Дар’я Капітонова та Софія Павлюченко здобули ІІІ місця на ІІІ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови та біології відповідно.
У Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика Марія Шинкаренко посіла І місце, а Ангеліна Зеленська та Єлизавета Мухопад — ІІІ місця.
У грудні 2025 року на ІІІ етапі конкурсу імені Тараса Шевченка Ангеліна Зеленська виборола І місце, Вікторія Кальченко — ІІІ місце. А у 2024 році «срібло» здобула Уляна Воліна. Це справжні перемоги в непростий час.
Фото: З архіву відділу освіти Ворожбянської громади
- Чи вистачає в громаді вчителів? Як вирішуєте кадрові питання?
Кадрове питання залишається непростим. Більшість педагогів продовжують працювати в громаді — через любов до дітей, відчуття відповідальності й підтримку колег. Водночас є потреба в окремих спеціалістах, зокрема вчителях іноземних мов. Ми намагаємося підтримувати педагогів і матеріально, і морально, створювати максимально гнучкі умови роботи.
- Що мотивує педагогів залишатися й працювати, попри небезпеку?
Передусім — діти. Вчителі хочуть, щоб навчання не зупинялося, щоб у дітей було майбутнє. Також важливе відчуття приналежності до громади: для багатьох це рідний дім. І, звісно, підтримка колег і родин допомагає долати страх і тривогу. Саме поєднання відповідальності, професійної гідності й любові до дітей тримає педагогів на своєму місці.
- Яку допомогу отримують школи від держави, волонтерів і міжнародних організацій?
Це дуже відчутна підтримка: комп’ютери, гаджети, підручники, канцелярія, харчові набори. Завдяки цьому діти можуть продовжувати навчання навіть у надзвичайно складних умовах. І це справді дає надію.
Фото: З архіву відділу освіти Ворожбянської громади
- Чи реалізуються у громаді освітні або гуманітарні проєкти?
Так, і освітні, і гуманітарні ініціативи активно впроваджуються. Підтримується дистанційне навчання, школи отримують техніку, електронні підручники, гаджети. Велика увага приділяється психологічній підтримці дітей і вчителів.
У гуманітарному напрямку громада співпрацює з державними структурами, міжнародними організаціями та благодійними фондами, зокрема ЮНІСЕФ, щоб допомогти школярам, педагогам і постраждалому населенню.
- Що сьогодні найцінніше у роботі освітян?
Найцінніше — людяність і віра. Освітяни тримають для дітей простір світла, довіри й підтримки. Кожен онлайн-урок під час тривог, проблем зі зв’язком чи світлом — це прояв стійкості. Саме завдяки цій силі ми виховуємо покоління, яке любитиме свою країну й будуватиме її з гідністю.
Фото: З архіву відділу освіти Ворожбянської громади
- Що б Ви хотіли сказати вчителям, учням і батькам?
Сьогодні освіта — це частина спільної боротьби. Учителі тримають фронт знаннями й серцем, учні — своєю допитливістю і наполегливістю, батьки — турботою й підтримкою. Разом ми зберігаємо світло, яке веде нас у майбутнє. І це наша спільна Перемога.
