Микола Стефанович Лигуша, житель Миколаївської селищної громади, – учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції ІІ категорії. Його історія – про відповідальність, витримку та випробування, які випали на долю ліквідаторів у 1986 році.
Він народився 1 травня 1947 року. На момент аварії йому було 39 років. Уже з перших днів катастрофи його призвали до зони радіаційного ураження.
«Нас привезли у Білу Церкву, за тридцять кілометрів від зони катастрофи, у селище Орани. Розділили по групах, видали палатки, щоб облаштувати житло… якщо його можна так назвати. Потім командири провели інструктаж і розподілили обов’язки», – згадує він.
У зоні відчуження Микола Лигуша працював водієм – евакуйовував людей у безпечні місця. Щоденні виїзди, небезпека і невизначеність стали частиною його служби на довгі місяці.
«Коли ми заїхали на територію, вразила мертва тиша. Жодної пташки не було, лише одна ворона ледве пересувалася і залишалася живою. Корови, випущені господарями, ходили в тяжкому стані. Атмосфера була шокуюча – від цього серце стискалося, а кров застигала в жилах», – розповідає ліквідатор.
У надзвичайно складних умовах він перебував 145 діб. Це були дні постійного ризику, фізичного виснаження та психологічного напруження.
Історія Миколи Лигуші – це нагадування про подвиг тисяч людей, які ціною власного здоров’я і життя зупинили масштабну катастрофу.
За інформацією Сумської ОВА.
