30 квітня в Україні відзначають День прикордонника — день тих, хто першим зустрічає небезпеку і тримає кордон між миром і війною. Та сьогодні, у час великої війни, це свято має зовсім інший відтінок — стриманий, болісний, сповнений пам’яті.
Для прикордонників Білопільщини — колективу девʼятої прикордонної застави (з місцем дислокації н.п.Білопілля) другої прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Писарівка) — цей день не лише про професійну гордість. Він про втрати. Про побратимів, які більше не стануть у стрій, не привітають один одного зі святом, не повернуться додому.
Війна розділила історію застави на «до» і «після». Ще з 2014 року прикордонники стали на передову боротьби за незалежність, пройшли через АТО, укріпили досвід і витримку. А з 24 лютого 2022 року саме вони першими прийняли удар повномасштабного вторгнення — без вагань, без права на відступ.
Сьогодні їхня служба — це не просто охорона кордону. Це щоденна боротьба, ризик, відповідальність за кожен метр рідної землі. Це ціна, яку вони платять — іноді найвищу.
У цей день слова подяки звучать тихіше, але глибше. Вони сповнені поваги до тих, хто продовжує стояти на варті, і світлої скорботи за тими, хто віддав життя за Україну. Пам’ять про загиблих побратимів затьмарює святковість, але водночас робить її справжньою — гідною їхнього подвигу.
Згадаймо поіменно загиблих прикордонників дев'ятої застави…
Олександр Авраменко, майстер-сержант
Народився 27 серпня 1978 року, в Білопіллі. після закінчення 9 класів Білопільської СШ № 1 здобув професію електрозварника в Білопільському ПТУ № 5 і одразу пішов служити в армію. У 1999 році, одразу після строкової служби, підписав контракт із прикордонниками, де і служив до своєї загибелі.
Олександр був кінологом і начальником відділення та групи. Також навчав воєнній справі новобранців, підказував, консультував, передавав свій досвід новому поколінню. Був гідним прикладом для всіх. Неодноразово Олександра Авраменка відзначали грамотами та подяками.
Загинув 22 березня 2024 року. У захисника залишились дружина і троє дітей.
Андрій Бдюхін, штаб-сержант
Народився 10 вересня 1985 року. Закінчив Ворожбянський ліцей (опорний заклад), ДНЗ "Білопільське ВПУ".
У 2003 році проходив строкову службу в армії, а вже у 2005 підписав контракт на продовження служби у прикордонних військах.
Із перших днів війни Андрій був на передовій. У 2014 році вирушив на донецьке направлення, де обороняв Мар‘їнку, а пізніше, в 2016 році, - Краматорськ. Усі 10 років ніс військову службу.
З початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року обороняв Сумську область до останнього свого дня…
Загинув 22 березня 2024 року в Білопіллі.
Анатолій Ковінько, сержант
Народився 16 червня 1976 року в селі Колядинець, на Сумщині. Навчався в місцевій школі. У 1993 році отримав професію тракториста, працював у місцевому колгоспі за спеціальністю.
У 1994-1996 роках проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Демобілізувавшись, повернувся до роботи трактористом.
З 2000 року з сім’єю проживав у Білопіллі та продовжував працювати за спеціальністю в місцевих агропідприємствах.
З початком повномасштабного вторгнення, Анатолій активно допомагав Силам оборони України з фортифікаційного облаштування позицій.
У липні 2023 року його призвали до лав Державної прикордонної служби України. Маючи досвід, сержант Анатолій Ковінько виконував бойові завдання з фортифікаційного облаштування державного кордону України.
Загинув 24 березня 2025 року під час виконання бойового завдання. У загиблого залишились дружина, п'ятеро дітей та троє онуків.
Ростислав Лапченко, головний сержант
Народився 7 січня 1984 року в Сумах. Там закінчив місцеву школу. Подальшу освіту здобув у Сумському вищому професійному училищі будівництва та автотранспорту та отримав диплом столяра. З 2018 року - інспектор прикордонної служби України. Загинув 5 травня 2022 року в селі Ободи. У Ростислава залишилися син та донька.
Віталій Мамочка, головний сержант
Народився 10 травня 1995 року в селі Воронівка. У 2010 році закінчив місцеву школу та вступив до Білопільського вищого професійного училища. З 2019 року - інспектор прикордонної служби України. Загинув 5 травня 2022 року в селі Ободи.
Олександр Заболотний, майстер-сержант
Народився 15 липня 1980 року в Білопіллі. У 1998 році закінчив місцеву загальноосвітню школу №2. Того ж року вступив на навчання до Іскрисківщинського ПТУ, здобувши спеціальність тракториста, водія. Потім була служба в армії.
У 2001 році Олександр став прикордонником. У 2007 році отримав диплом юриста-економіста Сумського національного аграрного університету. У 2014-2015 роках перебував у зоні проведення АТО на сході нашої держави. Разом із дружиною виховував сина. Мріяв займатися бджільництвом на своїй пасіці.
Загинув 5 травня 2022 року в селі Ободи.
Дмитро Панікар, солдат
Народився 25 січня 1990 року у Ворожбі. З 1997 по 2007 роки навчався у Ворожбянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3. Однокласники, друзі, педагоги закладу пам’ятають Дмитра як сумлінного, відповідального учня упродовж усіх років навчання.
Після закінчення школи проходив службу у збройних силах України. Свого часу працював водієм у ТОВ «ВОРОЖБА».
У жовтні 2022 року Дмитро був призваний за мобілізацією до державної прикордонної служби.
Захисник загинув 24 березня 2025 року.
Ігор Прихожай, солдат
Народився 15 лютого 1987 року в м.Суми. У 2001 році закінчив місцеву загальноосвітню школу № 18.
Ігор мав хист до малювання. До повномасштабного вторгнення росії в Україну займався художнім оформленням книжкової продукції.
У серпні 2023 року долучився до лав Державної прикордонної служби України, проходив службу в одному з прикордонних підрозділів Сумського прикордонного загону. Був відважним воїном, справжнім побратимом, який завжди був готовим прийти на допомогу іншим.
Ігор загинув 12 листопада 2025 року внаслідок ворожого удару FPV-дронами по складу прикордонного наряду, який рухався до однієї з позицій українських захисників.
Вадим Ступін, головний сержант
Народився 13 лютого 2001 року в селі Лікарське нині Миколаївської сільської громади, а після переїзду родини до Білопілля – в Білопільському ліцеї № 5.
Мав хист до творчості, займався в Білопільському ЦДЮТ: в цирковій студії, гуртках бісероплетіння, вишивання, ліплення, різьблення по дереву, любив комп’ютерну техніку.
У пошуках себе та своєї майбутньої професії врешті визначився – вирішив став прикордонником.
З перших днів повномасштабного вторгнення старший сержант Вадим Ступін разом зі своїми побратимами у складі зведеного загону прикордонників з Сумщини захищав підступи до Чернігова.
Загинув 1 березня 2022 року в Чернігові. Авто, в якому він їхав разом із двома військовими до прикордонного загону, підірвалося на встановленій ворогом міні. Один військовий отримав поранення, двоє загинули. Серед них був і Вадим Ступін.
