Люди обрали – тепер «воюємо»

Так коротко охарактеризувала свою роботу як депутата Білопільської міської ради Галина Ткаченко.

Разом із колегою по депутатському корпусу Григорієм Титаренком ця невеличка тендітна жіночка намагається зробити усе, аби вулиці їхнього мікрорайону та навколишня територія мали ошатний і привабливий вигляд. .

Як це вдається і хто заважає – про це народні обранці розповіли нашим кореспондентам під час зустрічі 18 жовтня на вулиці 40 Армії.

- Зверніть увагу на мій двір. Раніше на цьому місці та навкруги була територія радгоспу «Білопільський». Яма на ямі й сила-силенна сміття залишилися нам, так би мовити, у спадок. Довелося добряче попрацювати, аби навести лад біля власної оселі. Та погодьтеся: неможливо почуватися комфортно, коли за декілька метрів від твого будинку – гори сміття, а відтак і їдкий сморід.

Отож і вирішила «повоювати» з несвідомими мешканцями навколишніх вулиць, які виносять всілякий непотріб прямісінько тобі під ніс. Було це років зо двадцять тому, коли жителі нашого мікрорайону вперше довірили мені представляти їхні інтереси в міській раді. Посаду міського голови на той час обіймав Володимир Костюченко. «Навоювавшись» удосталь, твердо вирішила: «Усе. Досить».
Та, як говорять, ніколи не кажи: «Ніколи». Минув час – і люди знову обрали мене депутатом міськради. Тепер разом із Григорієм Дмитровичем на підпорядкованих нам вулицях організовуємо так звані суботники: прибираємо сміття, висаджуємо деревця. Дивіться: ось – ялинки, сосни, ось – персики… А тепер давайте трішки пройдемо. Бачите, що твориться поодаль?

І дійсно, недалеко від саджанців одна за одною рясніли купи сміття. Тут тобі – й пластикові та скляні пляшки, й поліетиленові пакети, й всілякий папір, і пір’я, й
бляшанки з-під консерв…Неозброєним оком видно було, що все це «добро» - свіженьке, щойно, так би мовити, від господарських садиб. Стараються люди порядок навести біля власних осель. Хто ж не любить жити в чистоті? А те, що твориться за декілька метрів, їх не обходить…

- Час від часу ми з Григорієм Дмитровичем «ловимо» шкідників та намагаємося присоромити, - продовжує Галина Петрівна. - Мені особисто запам’ятався випадок, коли «впійманий на гарячому» чолов’яга на зауваження, що непотріб можна було викинути в напівпорожню колишню силосну яму, відповів: «Так там же росяно…». Ось так звикли розмірковувати наші несвідомі земляки. Між тим, силосна яма, яка тягнеться аж до саду колишнього радіозаводу, так і залишається напівпорожньою….

Звичайно, на кожному кроці караулити тих, хто забруднює довкілля, не будеш. Може, прочитавши цю публікацію, люди все ж замисляться над своїми вчинками й урешті-решт навчаться цінувати працю інших. Принаймні, хочеться в це вірити…

BGImage

Від редакції.

Побувавши на одній із станційних вулиць і «помилувавшись» сміттєвим краєвидом, працівники редакції впіймали себе на думці: непогано було б когось із причетних до цієї «краси», наприклад, сфотографувати або зняти на відео – і в соцмережі! Чим погано? Країна повинна знати своїх «героїв» в обличчя. А як вважаєте ви?

Читайте також: Купи мотлоху - на тлі храму: білопільці влаштували сміттєзвалище біля церкви

Читайте також: Гуринівський сад, що на Білопільщині, фактично перетворився на смітник

Читайте також: Білопільці б’ють на сполох: в Сейму масово гине риба