Екологи б’ють на сполох: країна потопає в смітті. Не можуть похвалитися чистотою навкруги й білопільці. Що ж заважає робити все необхідне для того, аби наш рідний дім був охайним? Із цим питанням журналісти Білопілля.City звернулися до посадовців, еко-активістів та пересічних містян.
Олександр Вакуленко, заступник Білопільського міського голови
- Передусім хочу звернути увагу на те, що міська рада докладає певних зусиль, аби місцеве населення таки навчилося сортувати сміття. Зокрема, за останні роки придбали три контейнери, у кожному з яких - теж по три «відділення»: для пластика, скла та паперу. Встановили їх у найбільш людних місцях: біля автовокзалу, центральної арки та дитячого майданчика.
Що я можу сказати? Поступово білопільці таки вчаться правильно сортувати непотріб. Принаймні до цих контейнерів намагаються кидати сміття відповідно до зображень. Звичайно, хотілося б придбати ще декілька подібних контейнерів, та це – питання часу.
Водночас, як зауважив Олександр Вакуленко, поки не всі білопільці «навчилися» кидати непотріб до сміттєвих урн. Одним – просто лінь підійти ближче й кинути, скажімо, якийсь огризок від яблука чи обгортку від цукерки, відтак і намагаються «поцілити» на відстані. Інші – взагалі не переймаються пошуком тієї самої урни.
- А навіщо, коли можна кинути прямісінько собі під ноги? Двірники підметуть. Є й такі, хто пакетики зі всілякими відходами ставить поряд із урною, зазвичай у центральному парку: мовляв, завтра комунальники приберуть. Та вночі не дрімають пси: розтягують оте «багатство» повсюди. Ось і маємо те, що маємо
Павло Гаркавенко, начальник КП «Житловик Білопілля»
- Напевне я можу стверджувати лише одне: на сьогодні ми привчили білопільців до правильного сортування пластика. Можливо, люди так дисципліновано кидають пластик у металеві сіточки з відповідним написом саме тому, що в невеличкий отвір, крім пляшок, більше нічого «не влізає». А скляні пляшки, бляшанки та папір люди здають до відповідних пунктів прийому. Дивись, якихось декілька гривень і вторгувати вдається.
Керівник комунального підприємства запевнив: працівники КП «Житловик Білопілля» намагаються вчасно звільняти контейнери від непотребу й вивозити на сміттєзвалище. Для цього вони мають спеціалізовану машину, яка обслуговує не лише білопільців, а частково – й ворожбянські підприємства. Міська рада виділила новий трактор, обіцяє придбати ще один сміттєвоз.
- Останнім часом ми стали вивозити сміття вдвічі більше, ніж раніше. Відповідно й не вкладаємося в затверджені норми: замість
За його словами, оскільки техніка час від часу виходить зі строю, на її ремонт потрібні певні кошти. Відтак підприємство змушене підвищувати тариф для населення.
- До того ж, не всі підприємства чи організації поспішають вкладати з нами відповідні угоди. Скажімо, чимало підприємців запевняють, що вивозитимуть непотріб самостійно. Між тим, постійно носять сміття до наших контейнерів. А ще доволі часто везуть непотріб до нас машинами з прилеглих сіл, - говорить Павло Гаркавенко. - Деякі, як, наприклад, жителі гуртожитка на вулиці Макаренка, 8, заборгували 10 тисяч гривень і не поспішають цей борг гасити.
Валерій Фостик, білопілець, екоактивіст, голова ОСББ «Ковпака 1А»
- Пам’ятаєте відоме прислів’я: «Що в народі, те й у природі»? На моє глибоке переконання, хоч сотні контейнерів поставте на кожному кроці, а якщо людина звикла смітити у себе під носом, вона й надалі продовжуватиме це робити, ігноруючи загальноприйнятні правила. А природа не забариться із відповіддю: звідси – й погана якість води, й забруднене повітря, й різні аномальні явища. Недаремно екологічні питання порушують нині навіть на економічних форумах всесвітнього рівня.
Мені також не раз доводилося спостерігати за тим, як люди ведуть себе за кордоном. Там вони повз урни сміття у жодному разі не викинуть.
Запам’яталося, як перебуваючи на одному з пляжів острова Крит, я звернув увагу на відпочивальників. Люди купалися, загорали і, звичайно ж, курили, щось там собі їли. До слова, розмовляли різними мовами, тобто представляли декілька країн. А коли нарешті покинули пляж, не залишили за собою жодного папірця чи «бичка».
Ще один приклад. Подорожуючи по невеличкому туристичному Бутану, я став свідком того, як в одній зі шкіл вчителі разом зі школярами організували прибирання сміття у присутності батьків. Мовляв, дивіться, що ваші діти після вас прибирають.
Наші за кордоном теж від чужинців не відстають, не насмічуючи де завгодно: чи то бояться штрафів, чи мати непристойний вигляд в їхніх очах. Зате вже вдома можуть дозволити собі все, що заманеться, міркуючи: "За це ж нічого не буде".
Я впевнений: існують два чинники, які формують наше ставлення до навколишнього середовища. По-перше, це система виховання, а по-друге, вміння цінувати землю, на якій ми живемо.
Відтак, коли ми створили ОСББ, то вклали декларацію членів правління Асоціації ОСББ «Білопільський Дім». Найголовнішим для нас є зацікавленість в усіх починаннях, що обов’язково призведе до покращення рівня життя співмешканців.
Якщо людина усвідомить, що місцевість, де вона живе, - це наш спільний дім і те, яким він буде, залежить у тому числі й від неї, то ставлення до довкілля, у тому числі й до засміченості, у неї докорінно зміниться. Хто ж смітить там, де живе сам і де живуть найрідніші люди?
Наталія Качан, білопільчанка
- Ніде правди діти, із сортуванням сміття у нас поки що не дуже виходить, відтак до європейських країн нам ще далекувато. Однак потроху ми все ж привчаємося доносити непотріб до контейнерів і вкидати хоча б пластик до відповідної «сіточки» а не викидати, скажімо, сусіду під двір чи в найближчі недобудови. Вважаю, що не все так погано, і ми з часом обов’язково навчимося наводити лад довкола себе.
