Другого лютого 2005 року житель Павлівки Микола Слинько зареєстрував нове господарство. П’ять років тому в газеті «Білопільщина» ми розповідали про історію цього підприємства, яке тоді відзначало десяту річницю. І ось уже перетнуто п’ятнадцятирічний рубіж. Що змінилося у системі господарювання, чи вдалося втілити задумані плани і які перспективи має одне з небагатьох ФГ на Білопільщині?
Перед публікацією нашої розмови згадаємо деякі факти з історії підприємства, які розказав нам керівник фермерського господарства.
- У 2005 році починав з обробітку 43 гектарів землі. Назва «Ярослав - 2005» виникла не випадково. Саме в ті дні народився мій перший онук Ярослав. Ми з дружиною були дуже щасливі, що донька подарувала нам онучка. Сьогодні їх у мене вже п’ятеро: Ярослав, Мирослав, Данило, Мілана та Яніслав, який народився 23 січня цього року. Та, дивлячись на найстаршого, згадую, як усе починалося. Так і росте мій Ярослав разом із господарством, - говорить Микола Слинько.
Як розповів керівник, у перший рік він отримав 130 тонн зерна. Роздав людям. Усі були задоволені, бо інші господарства не розраховувалися взагалі. Мав для роботи один трактор і старенький автомобіль. Потім люди почали звертатись, аби взяв і їхню землю. За кілька років збільшив земельні наділи та підбирав різні «шматки» по кілька гектарів, як кажуть, - «клинки». Сьогодні він має наділи на території Павлівської, Ободівської, Гуринівської, іскрисківщинської та Нововирківської сільських рад. Всього «зібрав» трохи більше тисячі гектарів землі як громадян, так і державної.
- Віддавали наділи за принципом «що залишилося». Та я вже звик обробляти поля, розкидані по різних радах. Землі ці були не тільки розкидані, а ще й сильно забур’янені, не оброблялися роками. Тож два-три роки у деякі поля доводилося вкладати кошти, аби мати результат, - продовжує керівник господарства.
Починали вони свою роботу разом із Сергієм Смірновим, Леонідом Ховзуном та Анатолієм Кобильченком. Разом із Миколою Слиньком вони пройшли справжній «курс молодого бійця»: працювали на старій техніці і в екстремальних умовах. Сьогодні колектив дещо оновився. Фактично всі працівники мають досвід роботи на всіх ділянках. Треба – сідають за трактор, комбайн, сівалку, машину. І ремонтом займаються, роблять усе, що необхідно. До них приєдналися Микола Павленко, Віталій Качан, Павло Бєлоглазов, Сергій Ярута. Заступником зараз працює Леонід Буднік. Кожен отримує зарплату, всі передбачені нарахування, необхідну допомогу на різні потреби.
- Зараз у селі важко знайти спеціаліста, та ще й такого, щоб і техніку знав, і без шкідливих звичок, і місцевий… У мене працюють саме такі. І я їм - дуже вдячний, - розповідає Микола Слинько.
За його словами, за ці роки вдалося повністю оновити техніку, точніше, придбати нову в такій кількості, щоб вистачило на всі види робіт. Господарство має нові трактори «Klaas», «Кейс», МТЗ, Т-150, комбайни «Полесье», «Кейс», вантажівки КамАЗи, МАЗи, ЗІЛи.
- Сіємо максимальну кількість культур: пшеницю, ячмінь, сою, соняшник, кукурудзу. Якась, та вродить. Та й із ціною не завжди вгадаєш. На початку року одна культура користується попитом, усі її посіяли. Наступного, виявляється, що вона нікому не потрібна. Сільське господарство взагалі - сфера ризикованої діяльності. І погодні умови, і кількарічний цикл роботи ніколи не дозволяють однозначно прорахувати результат. Тож доводиться максимально зважувати всі можливі і прибутки, і втрати.
Власне, будь-яка робота передбачає прибуток, інакше – це витрата часу і коштів. Тож, поцікавилися ми у керівника, наскільки сьогодні прибуткове сільське господарство саме у розрізі місцевих невеликих підприємств.
- Будь-яку роботу треба робити з умом, бо знаєте прислів’я: «Або загубиш, або розіб’єш…». Так і в сільському господарстві: якщо братися за справу системно і намагатися вкладати в неї і душу, і час, то й результат буде. Втім, дуже багато ризиків і тих моментів, які зовсім не прораховуються. Це і погодні умови, і ціни на продукцію та витратні матеріали, і ще багато всього. Останнє, що дуже сильно відбиває бажання чесно займатися сільським господарством, - майбутній закон про продаж землі саме у тій редакції, яку пропонують наші депутати. Якщо його ухвалять у другому читанні, то тут робити нічого: землю скуплять закордонні мільйонери, переорають і маленькі села, і все, що залишилося. Зникне все, що ми десятками років будували і розвивали. Людина на селі з її проблемами нікому, крім місцевих, не потрібна, - зазначив Микола Слинько.
Стосовно цієї теми, очільник підприємства, разом із колегами-аграріями з Білопільщини, не раз брали участь у мітингах проти продажу землі...
І, як сказав співрозмовник, робитиме це і надалі. Бо їхні господарства сьогодні - це не лише робочі місця для місцевих працівників, а й джерело доходу для території.
- Ми платимо у місцевий бюджет податки, допомагаємо у соціальній сфері, діткам, людям похилого віку. Йдуть і школи, і лікарні, і всі, хто тебе знає. І як їм відмовиш? Ти ж живеш із ними поруч, тож треба підтримувати тих, хто потребує цього. А чи будуть потрібні наші люди тим олігархам, які житимуть у Києві чи за кордоном, а землі використовуватимуть лише для прибутку? От ми і намагаємося привернути увагу до цієї проблеми, - говорить керівник.
Поцікавилися ми у Миколи Слинька, чого він очікує від роботи на землі хоча б у найближчому році.
- Передусім, намагатимуся, щоб робота на землі була рентабельною. А для цього треба вдосконалювати технології, слідкувати за новинками в аграрній галузі, постійно оновлювати техніку. А ще, у нас така специфіка, що високий врожай не завжди є запорукою прибутку. Можна багато зібрати, а непрозорість ринку сільгосппродукції, монопольні умови великих виробників призведуть до того, що й урожай матимеш, і збитки.
Тож, за словами керівника фермерського господарства, треба формувати прозорий ринок продукції, чесні правила гри. А ще - підтримувати місцевих сільгоспвиробників. І взагалі - місцевих виробників, які тут живуть, тут народились, і тут працюють. Тоді буде порядок, і кожен знатиме, як заробляються гроші, куди йде кожна копійка бюджету, як і хто його наповнює.
Поспілкувалися ми і з виконуючим обов’язки голови Білопільської районної ради Володимиром Відуєвим, який добре знає і про діяльність фермерського господарства «Ярослав-2005», і про роботу Миколи Слинька не лише як аграрія, а й депутата районної ради.
- Якби всі депутати були такі принципові і відповідальні, як Микола Іванович, то, можливо б, і справи у районі йшли б краще,- говорить Володимир Відуєв. - Він відстоює не лише інтереси свого господарства, людей, які працюють у ньому, пайовиків, а й в цілому турбується про своє село Волфине, Павлівську раду, Білопільський район. Він - сумлінний платник податків, активний учасник усіх районних і обласних заходів, завжди підтримує дітей, малозабезпечених, людей похилого віку. Я бажаю, щоб саме такі підприємства працювали у нашому районі, і завжди підтримуватиму тих виробників, які проживають тут, платять у район податки і дбають про його розвиток.
