28 серпня у храмі Успіння Пресвятої Борогодиці, що на Климівці, відбулося богослужіння з нагоди престольного свята.
Настоятель храму Петро Савонік привітав прихожан храму та розповів про традиції цього визначного дня, про його історію і про важливість святої молитви у житті кожної людини.
Історія храму
З книги "Ворожба. Шлях у 350 років 1665 - 2015"
До наших днів збереглася табличка з церкви «Успіння Пресвятої Богородиці», на якій зазначено, що «будівництво храму в честь «Успіння Пресвятої Богородиці» (слободи Климівки Сумського уїзда Харківської губернії), розпочалось літом від дня створення світу 7375 р., а від Різдва нашого Господа Ісуса Христа 1868 р. 28 липня».
За переказами старших людей, неподалік будівництва нового храму стояла невеличка дерев’яна церква на честь «Мц. Параскеви П’ятницької», яка була переносною козацькою церквою. І приблизно в 1863 році була перенесена, за однією із версій, - у село Кальченки Білопільського району.
Після перенесення церкви «Мц. Параскеви П’ятницької» село Климівка залишилося без храму, і місцева громада розпочала будівництво нової цегляної церкви на честь «Успіння Пресвятої Богородиці». Сам храм побудували швидко, за декілька років, але на превеликий жаль, церква простояла недовго. Як і багато інших храмів, її закрили у 1923 році. Священик ієрей Петро Яворницький, який був присланий із Харківської Єпархії єпископом Амеронієм в 1901 році, став останнім священиком. У 1936 році його репресовано і засуджено до восьми років позбавлення волі.
Сам храм певний час стояв закритий. І тільки у 1952 році був знесений, а цеглу використано на будівництво Ворожбянського м’ясокомбінату. Після зруйнування церкви на її місці було побудовано сільський клуб, танцювальний майданчик і магазин.
У всі віки люди будували та допомагали відроджувати зруйновані святині. Пам’ять про таких людей назавжди залишається на устах нащадків, а молитви за них ніколи не припиняються у храмах.
У березні 1999 року активом мікрорайону Климівка (В.М.Вороненко, А.В.Федченко, О.Є.Баня, О.А.Бабіч, М.Ф.Кутах, Г.В.Кисла) була організована громада в честь Успіння Пресвятої Богородиці. На її прохання у 2000 році єпископом Сумським і Охтирським Михаїлом був освячений і поставлений хрест. Так розпочалося будівництво нового храму.
У 2002 році настоятелем громади був призначений молодий священик, який тільки закінчив Волинську духовну семінарію, отець Петро Савонік.
Влітку 2004 року освятили фундамент майбутнього храму та заклали пам’ятну капсулу. Будівництво продовжувалось і далі. У ньому активно брали участь дуже багато людей, і кожен вкладав свою часточку серця. Початком будівництва храму громада завдячує Олександру В’ячеславовичу Слободяну, генеральному директору заводу «Оболонь», який надав велику спонсорську допомогу. Завдяки цьому було закладено фундамент, зведені стіни і частково облаштований дах.
Після О.В.Слободяна основний тягар з будівництва храму взяв на себе місцевий житель Олександр Валентинович Баня. Олександр – бойовий офіцер, людина, яка достойно виконувала свій офіцерський обов’язок перед Батьківщиною. І зараз він продовжує активно брати участь у відродженні України.
Ще хочеться відзначити меценатів, які зробили свій внесок у будівництво, - це О.П.Сайко та І.М.Єйбог.
Основні роботи було завершено у 2012 році, і храм освячено архієпископом Сумським і Охтирським Мефодієм.
Відроджений храм є не лише окрасою Ворожби, а й місцем молитви за прощення гріхів, скоєних у минулому, за здоров’я та благословення на щасливе майбутнє нашого народу, за розвиток могутності незалежної держави.
