Наш колега Василь Мірошник, головний редактор газети «Зоря» Золочівської громади на Харківщині, записав звернення з прифронтової території.
Нагадаємо, що Золочівська громада як і наша Білопільська має спільний кордон з росією. Зараз ця громада в зоні бойових дій. Три населених пункти окуповані, фактично знищені. На іншій частині – щодня обстріли й руйнування. Золочівська громада, як і Білопільська, має спільний кордон з росією.
З початку війни в громаді загинуло 39 мирних мешканців і 73 отримали поранення. Приміщення редакції газети «Зоря» ворог обстріляв ще в березні. Зараз там неможливо працювати.
Всі жінки, працівниці редакції евакуйовані в безпечні місця. Працює лише редактор Василь Мірошник в режимі онлайн або в соцмережах.
Це лише окремі епізоди з життя цієї громади, про яку постійно згадують як в українських, так і в міжнародних ЗМІ. Дістається золочівському колезі від російських пропагандистів: як тільки там його не згадують за його правдиві репортажі з місць обстрілів.
Але найбільше нашого колегу обурюють дії Укрпошти. Ми добре розуміємо Василя Савича, бо і наша редакція газети «Білопільщина» з 24 лютого і до квітня була в такій же ситуації.
Під час блокади ворогом нашого району, часткової окупації області Укрпошта не доставляла періодику. Тож «Білопільщина» з 26 лютого припинила вихід у друкованому вигляді.
Укрпошта весь цей час не повертала нам кошти передплатників, мотивуючи тим, що «газета ж не виходить».
Два місяці редакція «Білопільщини» працювала на волонтерських засадах. Зрозуміло, що реклами ми не мали, з бюджету нам грошей не давали і зароблені кошти нам не повертали.
За цей час ми випускали газети в онлайн форматі і продовжували працювати на сайті, вести сторінку "Білопілля.city - газета "Білопільщина", групу Білопілля.City - Новини для вас, телеграм-канал.
Лише 22 квітня нам вдалось випустити перший друкований тираж «Білопільщини».
Два місяці ми чекали повернення коштів від Укрпошти. За цей час доводилось пояснювати передплатникам: чому немає газети. Розповідати, де їхні кошти за передплату.
В прикордонні населені пункти, де газета є часто єдиним україномовним джерелом інформації, її доставляють або нерегулярно або взагалі не возять. Всі претензії від читачів отримує редакція.
Приміром, у селах Волфине, Ободи, Безсалівка (це населені пункти безпосередньо на кордоні) люди до цього часу дивляться через Т2 російські канали, слухають російське радіо в ефірі і не читають «Білопільщину», бо її фактично привозять з запізненням на тиждень.
Про передплату на друге півріччя взагалі ніхто не говорить. Працівникам пересувних відділень не вигідно нею займатись, бо тоді доведеться щотижня возити кореспонденцію в села, а не раз чи два на місяць привозити пенсії чи інші виплати.
Навіть з роботою наявних стаціонарних відділень є проблеми. У Миколаївці минулого тижня передплатники не отримали «Білопільщину». Як пояснили на пошті «забули покласти її в мішок на сортувальній». Тож у цю п’ятницю читачі побачили одразу 2 номери.
Інформаційна війна на окупованих чи звільнених від окупації територіях дуже важлива. Періодично журналістські об’єднання говорять про те, що на окупованих територіях ворог використовує бренди відомих газет і під їхніми логотипами поширює російську пропаганду. Це трапилось в Мелітополі, коли редакцію відомої газети «Мелітопольські вісті» вкрали та під її назвою друкували російську пропаганду.
Прошу всіх колег-редакторів максимально розповсюдити звернення Василя Мірошника і разом об’єднуватись для протидії російській інформаційній агресії.
Разом - до Перемоги!
