В листопаді 2022 видалась чергова поїздка. Ну не сидиться мені в безпеці, хоч ти лусни! "Наташа! Ти що, дурна?! Куди ти пресся?! Там стріляють!" Нііі... Наташі треба додому! Поїхала, навідалася, пустила конвекторний теплий дух по квартирі, послухала вже звичне гепання десь неподалік, посиділа трохи "в укритті", яким слугувала старенька шафа в кутку квартири, зарядилась черговою дозою адреналіну і наступного дня - назад, на зйомну квартиру, до Сум.
День у плані погоди видався по-осінньому звичайний. Наскільки його можна так назвати в умовах війни.
Разом із іншими пасажирами, сіла в маршрутку і з думкою "ізвозчік, трогай!" ми врешті рушили.
Їхала з міста, занурившись у похмурі думки. Новини ТГ-каналів майоріли червоними позначками повітряної тривоги та сповіщеннями про масований обстріл орківськими ракетами, що саме в той час летіли й через Сумщину.
Підлив масла у вогонь і вхідний від начальниці: "Уявляєш, мій чоловік із хати вийшов, а вони летять... такі здоровенні, хвостаті..."
Того дня по нашій неньці росіяни випустили близько ста ракет. Понад 70 із них (і близько десятка дронів) збила наша ППО, в тому числі одну ракету - над Сумщиною.
Десятки повідомлень в ТГ-каналах мерехтіли перед очима, немов голками, шпигаючи у самісіньке серце...
"Увага! Випущено першу партію ракет. Усі в укриття!", "У Києві пролунали звуки вибухів», «Над Черкащиною і Полтавщиною зафіксували проліт ракет», «На Вінниччині працюють сили ППО», «У Кривому Розі чути звуки вибухів», «На Житомирщині та Сумщині спрацювали сили ППО», «...повідомляють про удари по Харкову», «У Львові, Рівному та Вінниці чутно звуки вибухів», «На Хмельниччині спрацювала ППО», «У Рівному завдали удару по критичній інфраструктурі», «У Житомирі через ракетні удари по енергоструктурі у місті немає світла», «Над Тернопільщиною працює ППО», «…вибухи на Волинщині», «...на Полтавщині влучили в об’єкт інфраструктури», «...в частині Одеси зникла електроенергія», «В Одесі та на Миколаївщині чути звуки вибухів»…
Руки судомно стискали паспорт, який приготувала заздалегідь, аби проїхати три блокпости, що стояли тоді на шляху. Хотілося плакати… і врешті таки не витримала, дала волю сльозам, прямо там, у маршрутці.
Щоразу, виглядаючи у вікно, ловила себе на божевільній думці, що саме зараз, у тому вікні, побачу крилате страхіття, націлене в лобовуху нашої маршрутки. Гнала від себе той панічний жах і намагалась відволіктися перепискою зі своєю донькою, наскільки це дозволяв вередливий інтернет.
На одній із зупинок в авто зайшли нові пасажири: сільський чоловічок років 50 і бабуся з великою клітчастою сумкою й кількома гілочками білих дрібних хризантем. Маленька жіночка років за 80, вдягнена у світленьку чисту куртку і пов'язана ніжно-кремовою хустиною (в таких зазвичай ходять до храму), всілася на сидіння біля дверей і почала щось жваво обговорювати зі своїм попутником, який зайшов разом із нею.
Я, як завжди, втикнула навушники і "сховалась" у своєму плей-листі. Поволі хаотичні думки почали затихати, мов бурхливі хвилі, розчиняючись у звуках сумних пісень.
За кілька хвилин під'їхали до чергового блокпоста. У відчинених дверях з'явився хлопчик років 25 у пікселі, з автоматом на плечі, привітався і попросив пасажирів показати документи. Вже звично і машинально відкрила паспорт, підтверджуючи свою особу, і так само "на автоматі" поклала документи у свій рюкзак, що стояв поруч - це був останній блокпост на моєму маршруті.
Перевіривши документи пасажирів та особливо ретельно оглянувши паспорти чоловіків, хлопчина перевів погляд на бабусю, яка копошилася однією рукою в сумці (вочевидь у пошуках документів), а в другій усе ще тримала білий пахучий букет. Врешті бабця підняла до військового своє обличчя і, простягнувши йому паспорт, випалила:
- А я вчора бачила зільоних чілавєчків!
...У маршрутці запанувала здивована тиша. Очі військового округлилися так само, як і в усіх пасажирів авто.
- Справді?! - врешті спитав військовий. - І де ж Ви їх бачили?
- Та отам... у посадці, під (####### - назвала населений пункт). Бігали там. Я бачила!
- Ааааа... під #######! - хлопець прищурив усміхнений погляд. - Не переживайте, бабусю, то там наші стоять!
- А, наші? Ну то добре! - полегшено зітхнула бабуся. - Янгола-охоронця вам!
Вона перехрестила хлопця з автоматом, який саме закривав двері маршрутки і бажав усім пасажирам щасливої дороги і авто знову рушило.
Чи то вже було нервове, чи справді моя психіка різко перемкнулась на позитив, але я зайшлася гучним сміхом, до речі, на пару з дядьком - попутником бабусі.
- А чого ви смієтеся? - здивовано кліпала очима старенька, повернувшись до мене. - Я ж наблюдаю! Я ж пілінгую!
Від цих слів стало ще смішніше, коли уявила десь у посадці бабусю-партизанку, яка вистежує ворожу нечисть із великим дрином у руках.
- Бабусю! - втрутився в розмову чоловік. - А чого це ви аж там були?! Аж під посадкою!!!
- Чого, чого... У мене ж там участок. І погріб там! Ото й хожу! І бачила там воєнних!
...Врешті емоції минулися і все стихло. Маршрутка все ще везла нас до пункту нашого призначення, час від часу зупиняючись на світлофорах.
- Ех... - раптом зітхнула бабуся і почала свій монолог, опустивши погляд у букет хризантем. - Зараз приїду додому, тяпну сто грам. Поїм борщику... В мене дома такий смачний борщик! І кашка гарбузова. Я люблю кашку гарбузову...
Ми з дядьком кинули одне на одного усміхнені погляди, але цього разу не стали переривати такі "смачні" бабусині роздуми.
Маршрутка під'їхала до автовокзалу, бабуся витягла свою величезну клітчасту сумку і зійшовши зі східців, обернулася до нас усіх.
- Янгола вам охоронця, - щиро усміхнулася до пасажирів і почимчикувала своєю дорогою.
На підлозі маршрутки біліли обсипані пелюстки її квітів, а в моїй голові крутилася одна-єдина думка: "Ну... і кого ті с*ки хочуть перемогти?! Якщо навіть бабця за 80 угледіла у посадці "зільоних чілавєчків" і сповістила про них на найближчому блокпосту!"
Й поки є в нас такі бабусі, нам гріх скаржитися на блекаути, тимчасову відсутність води, тепла, зв'язку чи інтернету. Все витримаємо, переживемо. А на старості, тяпнувши сто грам і закусивши смачним борщем та гарбузовою кашею, розповідатимемо своїм онукам про те, як у далекому 2022 з орками боролися не лише наші мужні ЗСУ і ТРО, а й старенькі бабці-партизанки.
Янгола вам охоронця...
