В цьому жінка переконалась, коли її, начальника юридичного відділу Миколаївської ОТГ, перестали запрошувати на апаратні наради...
Оксана Шутілова, із якою ми поспілкувалися напередодні її професійного свята - Дня юриста, не часто дає інтерв’ю, бо має не публічну професію і більше на питання відповідає так: «Згідно з законом..». Професія, м’яко кажучи, не дуже романтична, але моїй співрозмовниці подобається.
Чому саме юрист і де ти здобула цю спеціальність?
- Я народилась і виросла в рідному Жовтневому. Закінчила нашу школу і вступила на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який у 2006 році успішно закінчила. Я з дитинства прагнула до справедливості, захисту прав та інтересів людей. Навчатися було неймовірно цікаво. Пам’ятаю, як дуже раділа мама, коли дізналася, що я вступила до КНУ.
Коли я навчалася на першому курсі, мами не стало. То були дуже складні часи. Після пар працювала, потім до пізнього вечора сиділа по бібліотеках. Чого тільки варта Конституція Пилипа Орлика в оригіналі в історичній бібліотеці! Завжди з радістю поверталась додому з гостинчиками для моїх найрідніших малих племінників. На той час по закінченню університету залишитись у Києві у мене не було можливості. Я повернулась додому.
Як розповіла пані Оксана, незабаром після закінчення університету вона відкрила підприємницьку діяльність з надання юридичних послуг населенню. Більшість населення не в змозі було оплачувати дані послуги, тому їй доводилося працювати практично безкоштовно.
З 2012 року працює в Миколаївській селищній раді на посаді юриста (останні три з половиною роки - начальником юридичного відділу).
- «Чому я йду на вибори?» - одне з найчастіших питань. Тож чесно, як і завжди я це роблю, відповідаю, - продовжує Оксана Шутілова. - На займаній посаді я не мала можливості та повноважень для відстоювання законних інтересів простих громадян: писала службові записки, на які не було жодної реакції керівництва; відмовлялась візувати рішення ради, які не відповідали інтересам громади, але це не зупиняло дії відповідальних осіб! За відстоювання прав та інтересів мешканців громади майже півтора року тому за особистою вказівкою голови мене відсторонили від участі у апаратних нарадах.
За ці роки, маючи доступ до документів, не лише їх візувала, а й уважно аналізувала. І добре знаю з однієї сторони можливості бюджету, з іншої – потреби громади. Якщо ці аспекти співпадуть, хоча б у переважній частині, то життя моїх земляків стане набагато комфортнішим.
Я лише можу здогадуватись, чому бюджет витрачається безсистемно, не працюють програми розвитку на кілька років, рішення ухвалюються нелогічно, а іноді зі шкодою для громади.
Що, на твою думку, найбільше заважає Миколаївській ОТГ розвиватись?
- Всі мріють про Місто Сонця (Утопію). Але потрібно виходити з реалій сьогодення. Дуже багато коштів, які можна було б спрямувати на розвиток місцевої громади, забирає держава. Але ми цього змінити не можемо, хіба що народні депутати – лобісти інтересів місцевого самоврядування – дослухаються до представників найнижчої територіальної структури і ухвалять закони про справжню фінансову децентралізацію.
Що стосується коштів місцевого бюджету, то далеко не завжди вони спрямовуються на реальні потреби ОТГ. Миколаївська громада не є виключенням. Багато грошей витрачалося на ремонти та утримання шкіл та деяких інших закладів, які згодом зачинилися (наприклад, повністю зачинена Ганнівсько-Тернівська та Самарська ЗОШ, а в Марківці школу перенесено до іншої будівлі).
Я вважаю, що селищний голова в першу чергу повинен:
- вирішувати питання правильного цільового використання бюджетних коштів;
- організувати діяльність ради на принципах прозорості, підконтрольності кожному мешканцю громади;
- першочергово спрямовувати кошти громади на ремонт доріг, освітлення, якісне водопостачання та водовідведення (каналізації), ліквідацію стихійних звалищ;
- дбати про оздоровчу галузь (відкрити стаціонар на декілька ліжко-місць, який працюватиме за рахунок коштів місцевого бюджету, налагоджувати зв’язок з іншими громадами для більш якіснішого обслуговування населення);
- вирішувати питання виділення земельних ділянок законним шляхом;
- забезпечувати культурне дозвілля населення.
- Чи вважаєш, що наше суспільство вже «дозріло» до підтримки на керуючих посадах жінок?
Я вважаю, що немає різниці в тому, хто керує громадою (містом, державою) чоловік чи жінка. Головне – компетентність керівника, уміння створювати команду професіоналів та працювати з людьми.
- Хто вплинув на твоє рішення йти в голови?
Багато людей мені говорили, що коли б я була селищним головою, то зуміла б захистити їхні права та навести порядок. Я довго думала. Це було складне рішення. Зваживши всі «за» і «проти», я зрозуміла, що це в моїх силах.
- Твої побажання землякам?
Своїм землякам я бажаю не боятись звертатись до керівництва громади, вносити свої пропозиції та зауваження, брати активну участь у розвитку нашого краю.
