Другого листопада не стало Рудіка Геворковича Овсепяна, людини, яка працювала для людей і для рідної Луциківки.
Рудіка Геворковича Овсепяна знали і поважали далеко за межами району за його принциповість, господарський підхід до вирішення всіх питань, увагу до проблем кожної людини, відповідальність і щирість.
Він народився і виріс у далекій Вірменії. В Луциківку, на батьківщину своєї дружини, приїхав після того, як страшний землетрус у 1988 році зруйнував його місто Ленінакан. Його господарські здібності одразу згодилися в Луциківці. Рудік Геворкович будував газопроводи, дороги. Пізніше очолив місцеве сільгосппідприємство, яке стало одним із найкращих у районі.
Багато часу і сил вкладали і він, і його родина в розвиток Луциківки. Допомога школі, ФАПу, ремонти доріг, будівництво храму - це далеко не повний перелік добрих справ, які робили за ініціативи Рудіка Геворковича.
Людина відповідальна і принципова, дуже переживав за місцеве господарство, не погоджувався з тим, що відділення, яке він фактично збудував, перевели в інший населений пункт, людей залишили без роботи, село без податків.
Брав близько до серця всі події, які відбувались у Луциківці. Дуже переживав, що з села їде молодь, що зменшується кількість учнів у школі. Втім, його син залишився працювати в рідному селі, продовжує батьківські починання.
Рудік Геворкович умів дружити, залишався вірним товаришем. Його будинок був завжди відкритий для друзів, а серце - для добрих справ.
Але воно не витримало... Зупинилося...
Пішла з життя людина, але залишила після себе лише гарні спогади і щиру вдячність земляків за всі добрі справи!
Царство Небесне і вічна пам’ять!
Спогади про цю людину житимуть і на фото і в серцях.
