6 грудня - День Збройних сил України. Після Революції Гідності та початку воєнних дій на сході України розпочалася нова сторінка літопису українських Збройних Сил. Попри тотальну руїну в армії, корупцію, зради, втрати і підступність ворога, українським військовим вдалося відстояти незалежність Батьківщини, захистити власний народ від агресора.
Наразі наша армія відновила свою боєздатність, а Україна відмовилася від позаблокового статусу і оголосила про свої наміри вступити в НАТО.
Військовий комісар Вадим Євтушенко
Сьогодні - наша розмова з т.в.о.військового комісара Білопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковником Вадимом Євтушенком:
- Як проходить осінній призов на строкову службу 2020 року? Розкажіть детальніше про його особливості в умовах карантину і загалом.
- Можна сказати, що весняний призов пройшов дуже добре, адже з початком карантину багато молоді повернулося додому із заробітків. Восени, після відкриття кордонів, юнаки знову почали виїжджати. Осінній призов триває до кінця грудня, але можу сказати, що поставлене завдання щодо кількості призовників ми виконали на сто відсотків. Юнаки з Білопільщини пішли служити до лав Збройних сил, Національної гвардії, у прикордонні війська і державну спеціальну службу транспорту.
Під час карантину умови призову на строкову службу майже не змінилися, хіба що тест на COVID-19 необхідно зробити всім призовникам. Змінилися терміни призову. Якщо раніше він тривав протягом двох місяців, то вже кілька років поспіль – протягом трьох. У цьому є певні плюси і мінуси. Мінус у тому, що ми стали дуже обмежені в часі для складання звітів, приписної кампанії та іншої паперової роботи. Хоча з’явилося більше часу для розшуку ухилянтів. На жаль, і такі є…
Наслухавшись неправдивих чуток про дідівщину та погані умови служби, хлопці починають переховуватися або ж просто виїжджають із країни на заробітки, до тієї ж Польщі. Крім того, на мою думку, порівняно з минулими роками, сьогодні недостатньо уваги приділяють військово-патріотичному вихованню учнів у навчальних закладах. Тож молодь не надто хоче йти служити.
Ми досить добре ладнаємо і з самими призовниками, і з їхніми батьками. До кожного намагаємося знайти індивідуальний підхід, ідемо назустріч, адже в житті кожного бувають різні ситуації. Хтось навчається на водія, то даємо відтермінування від призову. Хтось, маючи маленьких братів-сестер, росте без батька, і мамі важко самій справлятися взимку по господарству, то домовляємося про відтермінування до весняного призову. Таких нюансів багато…
Ще однією причиною ухилення від служби є фейкова інформація про те, що строковиків відправляють у зону проведення АТО/ООС. Бояться цього й батьки, не вірять роз’ясненням працівників військкомату, що це лише чутки, переховують дітей вдома, говорячи, що вони у від’їзді. Хоча сусіди чи представники влади на місцях повідомляють зовсім про інше. Між тим, до проходження служби на сході країни залучають лише військовослужбовців на контракті, в тому числі й особовий склад районного військкомату.
У той же час є серед нинішньої молоді і справжні Чоловіки, котрі розуміють свій громадянський обов’язок перед Батьківщиною, не ховаються, не виїжджають за кордон, аби «втекти» від повістки, а йдуть служити до лав Збройних сил.
Призовник Дмитро Колач із рідними
Так, минулого місяця пішли служити два строковики - Дмитро Колач і Юрій Дериглазов. Визначним у тій відправці було те, що Юрій уже має свою сім’ю та виховує маленького сина. Та це не заважає юнакові виконати конституційний обов’язок щодо захисту держави, її незалежності та суверенітету. Адже, як він сам говорить: «Cлужба в лавах Збройних сил України – почесна місія для кожного з юнаків, яка загартовує і виховує».
Призовник Юрій Дериглазов із сім'єю
Крім того, обидва призовники мають намір після проходження строкової служби продовжити військову справу вже як контрактники.
- Де служить переважна більшість наших призовників на строкову службу?
- Звичайно, у Збройних силах України, адже такі плани визначає вище командування. Далі за кількістю іде Національна гвардія, а от плановий відсоток щодо призову у прикордонні війська і державну спецслужбу транспорту у нас невеликий, хоча більшість юнаків виявляє бажання йти служити саме у прикордонники. У подальшому, підписавши контракт, вони можуть проходити службу у військових частинах Сумщини.
- Чи багато на Білопільщині призовників, котрі після строкової служби пов’язують своє життя з військовою справою?
- Кожного разу по-різному. Так, наприклад, із тих хлопців, які пішли служити навесні, підписали контракт близько 40 відсотків. Виявили таке бажання і ті, хто повернувся зі строкової служби. Серед них - і колишні строковики: Руслан Бойко та Олексій Одінцов із Ободів, Юрій Ніженець із Миколаївки, Віталій Леоненко з Павлівки. Має намір підписати контракт і Артем Васильєв із Білопілля, який нещодавно повернувся додому після строкової служби.
- Чи багато на Білопільщині військових, які служать за контрактом родинами, як Ваша, де військовослужбовцями є і дружина, і донька?..
- Звісно, такі є, в тому числі й серед нашого особового складу. Одна з них – родина Охріменків. Найдовше у цій сім’ї за контрактом служить дружина Олена, згодом військову форму вдягли її чоловік, син і невістка.
Олена Охріменко
Разом несуть службу і майор Вадим Ярошенко зі своєю дружиною. Гідний приклад у цьому плані подав і військовослужбовець Андрій Савічев, син якого також пішов служити за контрактом.
Свого часу контракт підписало і подружжя з Улянівки, а найближчим часом вдягне військову форму іще одне молоде подружжя з Білопільщини.
- Чи є у військкоматі «старожили» з багаторічною військовою вислугою?
- Напевно, найдовше серед колективу служимо ми з Вадимом Ярошенком. У мене пішов 25 рік, він має 21 рік військової вислуги. Це якщо брати чистий військовий стаж. Інші працівники військкомату мають або ж змішаний стаж, із перервами на службу, наприклад, у поліції, або ж служать не так довго. У них ще все - попереду.
Фото з архіву редакції та Білопільського РТЦКСП
