З нагоди міжнародного Дня танго, який відзначають щорічно 11 грудня, ми поспілкувалися з учасницями хобі-класу Маргаритою Голуб та Юлією Авраменко, котрі розповіли про своє захоплення і про те, як танці змінили їхнє життя.
Одне з найкрасивіших, найбільш видовищних і популярних напрямків - це спортивні бальні танці. Коріння бальних танців йде у далеке минуле, спочатку вони виконувалися на балах у великих святкових залах. До нашого часу вони, звичайно ж, дійшли в зміненій формі і зараз це вже танцювальний спорт.
Спортивно-бальні танці - це не просто танці, це ціле мистецтво, і одночасно наука, спорт, пристрасть, одним словом - життя, втілене в русі. Також бальні танці абсолютно не дарма називають спортивними - це колосальне тренування для всіх м'язів тіла, правильне і здорове кардіологічне навантаження.
Спортивні танці діляться на 2 програми: європейську (танго, повільний вальс, віденський вальс, швидкий фокстрот і повільний фокстрот) і латиноамериканську: ча-ча-ча, самба, джайв, румба і пасодобль.
Турніри та професійні змагання зі спортивно-бальних танців для дітей і дорослих проводяться по всьому світу.
Починати заняття спортивно-бальними танцями можна не лише в дитинстві, а й у більш дорослому віці. Чудове тому підтвердження – хобі-клас студії спортивного бального танцю «Грація», в якому займаються дорослі учасники.
Маргарита Голуб:
Ще маленькою шестирічною дівчинкою мама привела мене на танці до студії спортивного бального танцю «Грація». З того часу цей вид мистецтва назавжди заполонив моє серце. Спочатку це були дитячі невпевнені і не дуже граційні рухи. Та вже через рік я відвідала свої перші танцювальні змагання. Ви не уявляєте, які це були емоції для мене, тоді ще зовсім маленької дівчинки!
Ти, в оточенні неймовірної краси та вишуканості, виконуєш свої перші танцювальні «па» на великому паркеті, тебе підтримує твій партнер, весь колектив студії «Грація» і, звісно ж, тренер Марина Петрівна Скоробагатько. Ви всі – одна велика команда.
Згодом я стала впевненішою, більш професійною та дорослою танцівницею, відвідала багато міст України на танцювальних змаганнях та виборола не одне призове місце.
Тож, моя танцювальна історія триває вже 18 років. Зараз мені – 25, і ось я знову танцюю, і знову це улюблена студія «Грація», вимогливий, але такий улюблений тренер – Марина Петрівна.
Однак зараз дитячий колектив змінився на дорослий, і я займаюсь у хобі-класі. Поруч зі мною на кожному занятті танцює моя мама, яка, як і я у шість років, виконує свої перші невпевнені танцювальні рухи, але з неймовірним захопленням відвідує всі тренування.
Я з упевненістю можу сказати, що танці дуже змінили моє життя. Завдяки їм я стала впевненою в собі, граційною, не боюся конкуренції та вмію себе подати. А години, проведені у танцювальному залі, завжди йдуть на користь, адже це як фізичний, так і духовний розвиток.
Закликаю всіх, неважливо, якої ви статі, 20 вам чи 50 років: танцюйте – і тоді ви завжди будете у гарній фізичній формі та чудовому настрої.
Юлія Авраменко:
Нарешті здійснилася моя давня мрія: я займаюся бальними танцями. Чому давня? Тому що мріяла про них з дитинства. Але, мабуть, через свою тодішню нерішучість так і не наважилася ними займатися. Та рік тому сталося справжнє диво. Цілком випадково прочитала в газеті про хобі-клас і дуже зраділа, адже в нашому невеликому містечку молодим матусям особливо і зайнятися нічим, окрім домашніх справ. Моя сім’я мене підтримала, і я почала свої тренування.
На кожне заняття чекаю з великим нетерпінням. Настрій – передсвятковий. І ось – довгоочікувана мить… Намагаюся повторювати за нашим тренером кожен рух, адже це дуже важливо для краси танцю. Час заняття пролітає непомітно, а ти танцював би і танцював… Незважаючи на приємну втому, я відчуваю такий позитивний заряд, якого мені вистачає до наступного тренування.
Одного разу, коли не було заняття, моя донька навіть сказала: «Мамо, ти як не потанцюєш – в тебе настрій погіршується». Тож танці для мене – це ще й «погода в домі». Хотілося б займатися частіше, але я радію й тому, що маю. Мрію танцювати хоча б на тому рівні, як вихованці старшої групи. Для мене танці – це не тільки завчені рухи, це – краса, яку неможливо описати словами, на неї треба тільки дивитися, милуватися нею, бо вона заворожує. А ще це – здоров’я!
Дуже раджу всім, хто обожнює танці: приходьте до нас і займайтеся, не бійтеся.
Хочу подякувати нашому тренеру Марині Петрівні за те, що вона незважаючи на свій щільний графік тренувань, займається з нами, намагається донести до кожного потрібну інформацію, знайти підхід і навчити нас. Дай боже їй здоров’я, терпіння, натхнення, краси і сил у нелегкій праці.
А ще подяка - моїй родині, яка мене підтримує, радіє моїм успіхам і завжди рахується з тим, що матусі теж потрібно відволіктися від домашніх справ, перебуваючи в декретній відпустці.
Ви робите мене щасливою.
Фото Артура Моргуна.
