Напередодні Нового року ми запитали у жителів Білопільщини, який найбільш приємний подарунок на Новий рік вони отримували.
Адже хто з нас не любить отримувати подарунки? Майже неможливо уявити собі таку людину. Очікуваний або неочікуваний, коштовний чи просто приємний дріб’язок – усе це неважливо, якщо дарують від щирого серця.
Подарунок – це не просто придбана коштовність чи сувенір, це рух людей назустріч одне до одного. Вибір подарунку та приємні клопоти, що його супроводжують, – одна сторона цього руху. З іншого боку – не менш приємне очікування чи здивування щодо презенту.
Коли ти віддаєш щось, коли бажаєш поділитися чимось від чистого серця, то завжди отримуєш щось цінне для тебе назад. Йдеться не про подарунок на наступний День Народження чи Новий рік, а про взаємну радість від процесу.
Давайте дізнаємося, що нам розповіли жителі Білопільщини.
Наталія Терещенко, м. Білопілля:
Для мене найкращим подарунком «під ялиночку» була обручка та пропозиція руки і серця. Це було так неочікувано та приємно! Такий подарунок я отримала 28 років тому. Мій хлопець зробив мені пропозицію в канун Нового року, під бій курантів. Ми зустрічали Новий рік лише удвох, пили шампанське... І тут він робить мені такий сюрприз!
Так склалася доля, що нам не судилося йти по життю разом, але сам подарунок – неочікуваний і незабутній – залишився у пам’яті на довгі роки.
Костянтин Рожин, м. Білопілля:
Кожен новорічний подарунок, який отримую від найрідніших людей, для мене – особливий! Адже розумію, що зроблений він від щирого серця і виділити якийсь один не можу.
Хіба що згадати кінець 2018 року… Саме тоді відбулася значуща і досить приємна подія у моїй роботі: Білопільський центр первинної медичної допомоги підписав перший договір із Національною службою здоров’я України. Ми одні з перших в Україні подали пропозицію про намір укласти договір ще в кінці листопада 2018 року. Близько місяця заявка була на розгляді. І лише в останні дні грудня нашу заявку схвалили. Ця процедура була досить нова і незрозуміла. Для прикладу: вся взаємодія з НСЗУ відбувалась у медичній інформаційній системі та обома сторонами підписувалася "в комп'ютері" без шансу на виправлення помилок, якщо такі були б. А на кону було фінансування закладу в 15 млн на рік! Тож, для мене такий подарунок «під ялинку» - дуже запам’ятався.
Лариса Зарко, м. Білопілля:
Найкращим і незабутнім подарунком, який і досі викликає хвилю емоцій від спогадів, став для мене фільмоскоп.
На той час я ходила в дитячий садочок, мабуть, у старшу групу. Саме тоді батьки й подарували мені таке диво. Це зараз дітям дарують різні гаджети, телефони, планшети… В ті часи їх, звичайно, не було. Та коли тато з мамою порадили мені зазирнути під ялиночку та розпакувати подарунок, коли я його побачила, й до сьогодні вважаю, що найкращого подарунка у моєму житті не було. Звісно, приємних дарунків було багато. Наприклад, пам’ятаю французькі духи, які мене дуже вразили, але таких емоцій, як від фільмоскопу, я не відчувала більше ніколи.
Він став не просто моїм подарунком, а об’єднував усю нашу родину. Походи до магазину часто завершувалися покупкою чергової плівки з новою казочкою, яка тоді коштувала 20 копійок. Назбиралося таких плівок більше сотні – ціла валіза! Щосуботи та щонеділі ми всією родиною влаштовувалися перед фільмоскопом, вішали над диваном біле простирадло та запрошували батьків до перегляду. Вони сідали поруч і читали казки нам із сестрою. Це було настільки емоційно, що навіть не знаю, з чим такий подарунок можна порівняти у нинішній час.
Юрій Бойко, м. Білопілля:
В дитинстві це були цукерки, у красивому пакуванні Діда Мороза. А ще ми дуже полюбляли знімати цукерки з ялинки, а назад загортали в обгортку пластилін і вішали на місце! Хоч зараз і став трохи старший, але Дід Мороз про мене не забуває жодного року. Найбільшим подарунком, що запам'ятався був мобільний телефон. Це був такий важливий і неочікуваний подарунок, бо свій перед Новим роком згубив на полюванні. Думаю, Дід Мороз побачив, такі справи і приніс такий потрібний і необхідний подарунок.
Ольга Макаренко, м. Білопілля:
Найкращим моїм подарунком було народження внучки! Вона народилася першою в Білопіллі у 2007 році. Про це навіть є публікація в районній газеті. Аріна (Аріадна по-церковному) народилася в любові своїх батьків. Зустрівши Новий рік, тато погладив маму по животику і каже: "Доця, ну, з'являйся вже на світ скоріше". Через деякий час мама забігала, заметушилася і народила Арінку в нашому пологовому відділенні Білопільської лікарні. Моя внучка - найбільша радість і любов у моєму житті!
