Вже не раз ми на наших інформаційних ресурсах порушували питання захисту тварин, збереження природи та природоохоронних зон у районі. На жаль, випадки браконьєрства, нищення живої природи трапляються все частіше. Збереження природи – це не лише екологія, а й виховання підростаючого покоління. В цьому переконаний житель Вирів, громадський активіст, фундатор розвитку зеленого туризму у районі та виробник екологічної продукції Анатолій Басанець.
Ось що він розповів у своєму листі:
"Звернутися до редакції мене змусила ситуація, яка має місце у нашому селі Вири, а саме: нехтування елементарними природоохоронними правилами. Наше село - мальовниче і має безліч затишних куточків для відпочинку, оздоровлення, для ведення натурального господарства. Через активне використання всіх земель як сільськогосподарського призначення, так і луків, прибережних смуг, а то й заповідних місць природних куточків стає все менше і цінуються вони все більше.
Наше село – не виняток! З усієї області приїздять до нас і на відпочинок на річці, і на полювання. Ми вдома з нашою родиною (а вона у нас - велика: 10 осіб, а влітку приїздить дітей ще більше), намагаємося прищеплювати дітям любов до природи, навчати їх розуміти її красу та берегти. Ми відтворюємо дуже популярний у всіх країнах вид відпочинку - сільський туризм.
Основним його напрямком є спілкування з природою. А оскільки на території села майже не залишилося первозданних куточків, то ми плануємо створити таку зону у нашому селі біля старих теплиць. Ця територія простягається на три кілометри, аж до Паркової зони, і має площу близько 8 га. Ці мініподорожі завжди подобалися дітям, бо в цих місцях вони могли побачити диких косуль, зайців, білочок, можна було натрапити на боброві домівки, греблі, лисячі нори, іноді - сліди єнотів.
Все це ми оберігали, бо це - невід’ємна частина нашого парку. Та не всі так ставляться до природи. В цих місцях у камуфляжах спецпризначенців з’явилися мисливці й постріляли косуль, вухатих, навіть птахи з тих країв зникли.
Запитую: а хто дав вам право відстрілювати дичину на приватних землях і безпосередньо в Парку культури? З одного боку сільгосппідприємства труять наші землі і від цього гинуть звірі й птахи, а тепер ще й ту живність, що уціліла, «добивають» горе-мисливці. Я бачив, з яким цинізмом стріляли в молодого оленя, який прибіг до людей за порятунком.
Ми беремо приклад з Європи, але ж за подібне ставлення до природи порушників карають кримінальними справами і великими штрафами. Живих звірів там оберігають, на любові до природи виховують дітей.
А що я скажу малечі, коли випаде сніг і вони захочуть піти подивитися на дивовижні сліди наших менших друзів? Кому вони понесуть жмутки сіна? Нести вже нікому...
Порадившись із однодумцями, ми вирішили «дати бій» мисливському хамству і заснувати об’єднану територію безпеки тварин, де не буде зашморгів, ніхто не бродитиме з рушницями, бо навкруги – визначені правилами землі, на яких категорично заборонене полювання. І це буде в межах села, що є важливим аргументом для того, аби ніхто не застосовував зброю.
Щиро сподіваємося на підтримку керівництва Річківської ОТГ та консультативну допомогу екологічних служб".
