Як минув локдаун на Білопільщині, чи були зафіксовані порушення карантинних обмежень, як ці обмеження вплинули на навчальний процес? Про це наші журналісти дізнавалися у представників Держпродспоживслужби, поліції та навчальних закладів.
Протягом двох із половиною тижнів в Україні діяв локдаун, під час якого з 8 по 24 січня була заборонена робота всіх непродовольчих магазинів, торгово-розважальних центрів, кафе, ресторанів. Від понеділка, 25 січня, почали діяти карантинні обмеження та заборони "помаранчевої" зони.
Держпродспоживслужба проводила бесіди і перевіряла, чи зачинені магазини
З 8 по 19 січня, за словами начальника Білопільського районного управління ГУ Держпродспоживслужби Сергія Бондаренка, в результаті 43 перевірок виявлені порушення протиепідемічних вимог. Аби їх ліквідувати, працівники служби надали п’ять пропозицій щодо усунення порушень і склали один адмінпротокол, який обійдеться порушнику у 340 грн штрафу.
На цьому перевірки Держпродспоживслужби не закінчилися. З 20 по 26 січня працівники управління перевірили 14 суб’єктів підприємницької діяльності. Чотири продуктові магазини отримали «пропозиції» усунути виявлені порушення, а саме: поновити дезинфікуючі засоби, дотримуватися дистанції тощо. Як зазначають у звіті працівники служби, «провели 14 профілактичних бесід».
Двічі перевіряли споживче товариство «Вир» (центральний базар), а також в останні дні локдауну у восьми промислових магазинах перевірили, чи дотримуються власники вимог карантину. Переконалися: дотримуються, усі магазини були зачинені.
Поліція виявляла «безмасочників»
Як повідомив заступник начальника відділення поліції № 1 м.Білопілля Віталій Коваленко, протягом локдауна рейдові групи під час перевірок в основному виявляли «безмасочників».
На тих, хто ігнорував вимогу закривати вірусопоширювані частини обличчя, складали адмінпротоколи. Всього «зловили» 34 порушники, з них 25 - на території Білопільської ОТГ, чотири – у Миколаївській, три – у Ворожбянській та два - у Річківській об’єднаних територіальних громадах.
Навчальний процес: змагання батьків, учителів і комп’ютерів за знання дітей
Як переживають карантинні заходи різних рівнів учителі, діти і батьки, розповідають педагоги, вони ж - батьки та дідусі.
Заступник директора з навчально-виховної роботи Куянівського НВК Сергій Пономаренко:
- Ситуація, в яку ми потрапили, - складна для України. І ми не є винятком. Та ми певною мірою пристосувалися до неї, хоча і не без труднощів. Наші учні мають навички дистанційного навчання. Ми навчили всіх, хто хотів, працювати з освітніми платформами. Звичайно, якщо дитина і в школі не бажала вчитися, то ми тут безсилі. Проблеми - ті ж, що й у всіх.
Важливу роль у дистанційній освіті мають відігравати батьки. Там, де була взаємодія учителя, учня та батьків, проблем не виникало. Учням, які не мали комп'ютера або він один, а дітей у сім’ї декілька, домашні завдання передавали на вайбер, у якому створили групи для кожного класу. Педагоги давали посилання чи перекидали розробки уроків, ілюстративний матеріал, фільми.
Звичайно, організація дистанційки - справа нелегка. Але вона можлива, якщо іншого виходу немає. Чи ефективна? Вважаю, що живого спілкування не замінить ніщо. В цьому я пересвідчився не лише, як учитель, а й дідусь, який організовував таке навчання для онуків удома. І нервів, і терпіння, і часу треба багато, а результат... бажав би бути кращим. Та все ж: хто хотів учитися - учився, хто не бажав - відпочивав.
Січневий локдаун на процес навчання у нашому закладі не вплинув і не позначився, бо з 8 по 24 січня ми перебували на зимових канікулах. Нині розпочали навчання у 2 семестрі у звичайному режимі. Важкувато після відпочинку, але втягуємося. Сподіваємося, що дистанційне навчання залишиться запасним варіантом.
Вчитель початкових класів Ворожбянського ЗЗСО Наталія Ночвій:
- Звичайно, хочеться, аби діти навчалися, як і раніше, повноцінно, сидячи за шкільними партами, але ж відмінити локдаун ми не можемо. Дистанційне навчання – це, звісно, добре, але неможливо ним замінити живе спілкування з класом та вчителем. Та й у школі, окрім того, що вивчають тему уроку, діти отримують якусь цікаву інформацію, спілкуються, відповідають біля дошки, дізнаються чимало нового та корисного…
Як то кажуть, хоч би скільки ти розповідав дитині про велосипед, хоч би скільки його показував, поки на нього не сяде і не почне їхати, їздити не навчиться.
Тож, так само, як і мої колеги, вважаю, що школа повинна бути такою, як зазвичай. Звісно, ніхто не відкидає інновації та сучасні технології, які ми також використовуємо в навчанні, та дуже хотілося б, щоб наша нація одужала і діти знову традиційно і звично отримували у школі міцні та якісні знання.
