26 березня 2021 року пішов з життя доктор сільськогосподарських наук, професор Вячеслав Гаврилович Вировець.
Наукова спільнота України понесла важку втрату – 26 березня 2021 року на 85-му році життя перестало битися серце всесвітньо відомого вченого-селекціонера, автора високоволокнистих, безнаркотичних сортів конопель та лауреата премії НААН — Вячеслава Гавриловича Вировця.
Вячеслав Гаврилович народився 5 березня 1937 року в селі Іскрисківщина. У 1964 р. закінчив Харківський сільськогосподарський інститут ім. В.В.Докучаєва і того ж року почав працювати в Інституті, пройшовши шлях від молодшого наукового співробітника до вченого вищої кваліфікації.
Під керівництвом В.Г. Вировця і за його участі виконано ряд важливих наукових і прикладних досліджень із селекції та насінництва конопель, які істотно вплинули на ефективність селекційного процесу в напрямі підвищення продуктивності сортів, зміни біологічної природи конопляної рослини, розв’язання соціальних проблем у суспільстві щодо боротьби з розповсюдженням наркоманії. Вячеслав Гаврилович є автором і співавтором понад десяти нових сортів конопель. Міжнародним визнанням досягнень селекціонера є занесення українських сортів конопель до Реєстру сортів рослин Європейського Союзу (ЮСО-14 і ЮСО-31,) та Канади (Золотоніські 11, ЮСО-14 і ЮСО-31).
Вячеславу Гавриловичу Вировцю разом із доктором сільськогосподарських наук професором Григорієм Івановичем Сенченком, в результаті наполегливої роботи вдалося збільшити вміст волокна у коноплях у 2,0–2,5 рази, а у сорті-еталоні за вмістом волокна Глухівські 10 – до 33,5–35,0%. Це стало вагомим досягненням у створенні та впровадженні у виробництво сортів конопель, які поєднують високу продуктивність і волокнистість із відсутністю наркотичних властивостей.
З 1973 р. Вячеслав Гаврилович розроблював новий у світовій практиці напрям селекції – на зниження вмісту каннабіноїдних сполук. Вчений встановив, що вміст ТГК контролюється одним геном. Пізніше це підтверджено дослідженнями В.П. Ситника та Л.М. Горшкової. Результатом науково-дослідних робіт науковця в цьому напрямі стало створення нового покоління сортів з практично повною відсутністю каннабіноїдних сполук, зокрема таких як Глухівські 33 та Глухівські 46. Сорт ЮСО-31 взагалі став всесвітнім надбанням і залишається візитівкою селекційної школи Інституту.
Вячеслав Гаврилович доклав багато зусиль з розвитку наукової школи з селекції та насінництва луб’яних культур, створеної доктором сільськогосподарських наук, професором Григорієм Івановичем Сенченком.
Вячеслав Гаврилович поєднував наукову роботу з викладацькою діяльністю у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка на посаді професора кафедри природничих наук.
Професор В.Г. Вировець був керівником одного з завдань програми НААН „Генетичні ресурси рослин” зі створення базових та ознакових колекцій конопель та льону-довгунця в Україні.
Вячеслав Гаврилович брав активну участь в атестаційному процесі підготовки кадрів вищої кваліфікації, будучи членом спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій Харківського інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, Сумського національного аграрного університету та Херсонського національного технічного університету.
За створення і впровадження у виробництво нових сортів конопель Вячеслав Гаврилович Вировець нагороджений медаллю “За трудову доблесть”, Грамотою Президії Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесною грамотою Сумської обласної державної адміністрації, золотою та двома срібними медалями Виставки досягнень народного господарства СРСР. У 2006 р. він став лауреатом премії Української академії аграрних наук „За видатні досягнення в аграрній науці”.
Світла пам’ять про Вячеслава Гавриловича Вировця– видатного вченого, чуйну і душевну людину назавжди збережеться у серцях всіх, хто його знав і працював з ним.
Спогадами про Вячеслава Гавриловича поділився наш земляк Микола Михайлович Лісовенко:
- На жаль, протягом життя ми з Вячеславом Гавриловичем спілкувалися не надто тісно, але кілька років тому доля звела нас на його малій батьківщині, в Іскрисківщині. Він був старшим за мене на десять років, свого часу, у 50-х роках, закінчив Іскрисківщинський сільськогосподарський технікум…
Знаю його, як дуже добру, порядну людину. За життя був активний, веселий, життєрадісний, любив щире спілкування, цікавився багатьма питаннями, зокрема й тими, що стосувалися його рідного села й технікуму. І з огляду на такі, притаманні йому якості, ніколи б не сказав, що цьому чоловікові вже за вісімдесят…
Пам’ятаю, як спогадами про свого односельця та викладача ділився зі мною і колишній Іскрисківщинський сільський голова Юрій Бубєров, який свого часу навчався у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка…
Пухом земля – науковцю, професору та Людині з великої літери.
Вячеслав Гаврилович не раз бував на Білопільщині, зокрема - в рідній Іскрисківщині, брав участь у багатьох благодійних заходах щодо вшанування пам’яті родини Терещенків. Також завжди відгукувався на пропозиції своїх одногрупників і приїздив на зустріч із випускниками, як це було у 2013 році, в селі Іскрисківщина.
На жаль, ніхто з нас не вічний. І дуже важко сприймати, коли з нашого життя йдуть найрідніші люди, залишаючи по собі лише спогади і світлу пам’ять. Пам’ять нетлінну та вічну, пам’ять про всі ті справи, які встиг зробити за життя. І рідні Вячеслава Гавриловича дійсно можуть пишатися такою великою особистістю, яким був В.Г.Вировець.
