29 березня, після важкої хвороби, на 75 році життя померла генеральний директор - головний редактор журналу "Мурзилка", заслужений працівник культури РФ, почесний працівник загальної освіти РФ, член Союзу письменників Росії, член Спілки журналістів Москви, член Ради з дитячої і юнацької літератури Міжнародного співтовариства спілок письмеників, член правління ЗГБФ "Російський дитячий фонд", кавалер ордена Пошани Тетяна Пилипівна Андросенко.
Про нашу землячку Тетяну Пилипівну Андросенко ми час від часу згадували на сторінках районки. Зокрема в матеріалі «Історія Луциківки в історії кожної її родини», вміщеному в номері тодішньої «Радянської правди» за 22 серпня 1998 року, кореспондент Наталія Калініченко писала:
На порозі Луциківської школи в один з приїздів додому
«Несправедливо було б озиратись тільки на минуле. І сьогодні в Луциківці є про кого розповісти. Одні з її уродженців живуть і працюють в рідному селі, інші волею долі опинилися далеко від батьківських порогів.
Я не приховувала свого здивування, коли дізналась, що мій улюблений журнал дитинства «Мурзилка» нині очолює Т.П.Андросенко. Її батько, Пилип Іванович Котницький, з 1947 року працював завідуючим Луциківським ФАПом. За добросовісну працю занесений в Книгу пошани Сумського облздороввідділу, нагороджений медаллю Президії Верховної Ради СРСР «За активну роботу в органах народного контролю СРСР».
Тетяна Пилипівна після закінчення Сумського педінституту працювала на комсомольській роботі у нас в районі та області, пізніше навчалась в академії суспільних наук у Москві.
З 1981 року очолює популярний дитячий журнал, за свою діяльність має орден Дружби народів. І гордість, і трішки заздрість охоплюють, коли дивишся фото, на яких наша землячка то веде вечір, присвячений С.Михалкову, то вітає з ювілеєм Астрід Ліндгрен. Кілька разів на рік вона відвідувала свою матір,поки та була жива. Сусіди про неї відгукуються так: «Ми не знаємо, хто вона в Москві. Вдома вона завжди така, якою ми знали її багато років… Скромна, порядна, товариська…».
"Мурзилка" - символ дитинства
Понад З0 років, з 1985 і до тепер, Тетяна Пилипівна Андросенко керувала журналом "Мурзилка" - символом дитинства, легендою вітчизняної журналістики, занесеним у Книгу рекордів Гіннеса як дитячий журнал, що видається найдовше у світі. За 97 років існування "Мурзилки" в ній друкувалися майже усі класики вітчизняної дитячої літератури: письменники, поети, художники.
Двері редакції завжди були відчинені і для молодих авторів.
Керувати таким виданням - велика відповідальність
Тетяна Пилипівна зуміла, зберігши традиції минулих років, зробити "Мурзилку" журналом сучасним, цікавим і корисним для великого кола читачів: дітей, їхніх батьків, бабусь і дідусів, бібліотекарів, педагогів.
Тетяна Пилипівна приділяла велику увагу роботі з молодими авторами. Також вона активно займалася просвітницькою діяльністю: організовувала зустрічі читачів із редакцією журналу, його авторами і художниками. Географічне охоплення територій, де Тетяна Пилипівна побувала з "Мурзилкою", - величезне. Частенько результатом таких поїздок і зустрічей ставали захопливі тематичні випуски журналу.
До останніх днів життя Тетяна Паилипівна підтримувала зв’язок з батьківщиною.
Саме Тетяна Пилипівна приділяла велику увагу відродженню імені Олександра Булатовича, спілкувалася з письменниками, істориками, сприяла виданню книг і поверненню історії її рідного краю.
Відвідувала музей Чехова в Сумах, залучала дітей із Луциківки до конкурсів у журналі «Мурзилка».
На сайті цього видання сказано: «Тетяна Пилипівна зуміла, зберігши традиції минулих років, зробити "Мурзилку" журналом сучасним, цікавим і корисним для великого кола читачів: дітей, їхніх батьків, бабусь і дідусів, бібліотекарів, педагогів».
Останнє фото моєї дорогої сестри Тетяни Андросенко, серпень 2020 р. Скільки праці разом з чоловіком вкладалося на дачі, скільки душі! Царство їй Небесне!
Відхід Тетяни Пилипівни Андросенко з життя - велика втрата для всього літературного співтовариства. Світла пам'ять про неї збережеться у багатьох серцях...
