"Через наше відділення пересилають не лише продукти чи грошові перекази, а й крісла та телевізори. І на сьогодні ми - єдиний безперебійний місток зв’язку між навколишнім світом і Рижівкою", - так почала нашу розмову начальник відділення поштового зв’язку Рижівка Валентина Усикова.
Я зайшла у відділення вже наприкінці робочого дня і її колега-листоноша Тетяна Малець уже пішла на дільницю розносити кореспонденцію. А якщо точніше, то традиційно вміст сумки листоноші важко охарактеризувати словом «кореспонденція». Це раніше туди складали листи, листівки, газети, журнали, повідомлення про бандеролі… Зараз «укомплектована» на лінію листоноша більше схожа на мінімагазин із найширшим спектром товарів і можливістю надавати послуги.
Листоноша Тетяна Малець
- Зараз ми обслуговуємо близько 300 дворів, – продовжує розмову пані Валентина, - в яких більше сотні - пенсіонери. І все – на ноги однієї листоноші, бо іншу - скоротили. Найбільше «розносимо» квитанцій: десь до 800 по селу. Багатьом жителям допомагаємо їх оплатити: люди похилого віку не завжди розуміють зміни у нарахуванні за електроенергію чи газ. Коли починається період оформлення субсидій, то стаємо фахівцями і в цій галузі, бо доводиться відповідати на багато питань.
- Валентино Олександрівно, а коли ми нарешті перейдемо до питання, яке найбільше мене цікавить як редактора газети «Білопільщина»: до передплати на періодичні видання і зокрема нашу газету?
- Так, раніше пошта в основному займалась передплатою і доставкою до споживача (передплатника) періодики. Зараз кількість видань, які передплачують, зменшується в рази. На сьогодні маємо 270 передплачених видань, із них четверту частину займає «Білопільщина». Місцеве видання – найбільш тиражне серед газет. Далі йде «Світське життя» - 16 екземплярів. А решта – це, як правило, дуже дешеві газети з програмою та рекламою. На жаль, найбільше перешкоджає оформленню передплати матеріальний стан жителів. Усі кажуть: «Ми б і передплачували, так коштів немає. Все йде на комуналку, їжу й ліки».
- А якими ще послугами пошти користуються жителі Рижівки?
- Звичайно, найбільш очікуваний листоноша в домі - в день отримання пенсії чи інших соціальних виплат, допомог. Я, чесно кажучи, не дуже розумію розмови про переведення пенсіонерів на отримання пенсії через картки. У нас найближчий банкомат - у Білопіллі, куди доїхати можна маршруткою Рижівка - Білопілля раз на день лише під час навчання учнів. Що робитимуть люди, які часто з двору вийти не можуть, з цими картками? У багатьох із них навіть мобільних телефонів немає.
Пенсіонери дуже стривожились через інформацію про можливу видачу пенсій через картки. І мені телефонували, і в моєї колеги-листоноші питали… Не ми ж таке рішення ухвалюємо… Треба просто пожаліти цих людей, а всім, хто приймає такі закони, приїхати у Рижівку і на власні очі побачити, як можна їм отримати пенсію.
Втім, якщо говорити про грошові перекази, то не лише пенсії чи інші соціальні виплати ми доставляємо людям. Ви ж добре знаєте, що багато місцевих родин сьогодні розділені кордоном, і після закриття пункту пропуску «Рижівка» родичі не бачаться вже більше року, бо тепер їхати в Рижівку з Тьоткіно треба через Глухівську митницю чи Юнаківську. А це - десь 200 кілометрів. Тож рідні пересилають кошти електронними переказами, а ми доставляємо гроші, вже у гривнях, мамам, бабусям, родичам, яким допомагають із Росії. Таке життя в умовах прикордонної території.
Начальник відділення поштового зв’язку Рижівка Валентина Усикова
- Чи вплинув на роботу відділення карантин?
- Ще й як! Під час карантину збільшилась кількість посилок, інших відправлень. Останні місяці ми мали відправлень на загальну суму понад 10 тисяч гривень! Іншого способу отримати необхідний товар наші люди не мають. Нова пошта - у Білопіллі, до неї треба їхати або когось просити. А наше відділення – поруч, і ми доставляємо всі види відправлень.
- Якщо не секрет, що найбільше відсилають люди і що отримують?
- Відсилають найчастіше продукти харчування: від картоплі до закруток! Студентам, родичам, знайомим пересилають багато продуктів, особливо під час карантину. І помідори висилали, і яблука… Я теж своїм рідним у Харків висилала картоплю, аби під час карантину їм не вештатись базарами. Та й хіба можна порівняти домашній екологічний продукт із магазинним…
Отримують наші жителі теж різний товар. Людям похилого віку діти присилають продукти, які вони не можуть купити у нашому магазині, чи їм важко ходити… Через пошту йде все: одяг, техніка, навіть крісло-каталку одна людина замовила. І отримала, не виїжджаючи з Рижівки. Багато купують і насіння, і посадкового матеріалу, ліків. Чимало студентів під час карантину проживали вдома і теж отримували необхідний товар чи посібники для навчання. Надсилають родичі допомогу й підопічним Атинського інтернату: предмети догляду, ліки і багато всього, що треба людям у повсякденному житті. І от скажіть: як за таких запитів можна скорочувати поштове відділення?
- Але ж ви працюєте ще й в режимі «магазину»...
- Так. Маємо багато товарів, які купують у нашому відділенні і які замовляють листоноші. І товар дешевший, ніж у сусідньому магазині.
Поки ми говорили з Валентиною Олександрівною, вона встигла зробити багато справ: щось спакувала, склала докупи якісь ящики, товари. А потім чесно сказала, що їй треба вийти на вулицю… з касовим апаратом, щоб відправити звіт про надходження, а інтернету у відділенні немає. Тож вона його «ловить» у певному місці надворі. А телефон зі зв’язком працює теж лише у певному положенні.
- Ми вже звикли, що телефон треба класти ось сюди, тоді тут є зв’язок, а в інших місцях «абонент не може прийняти ваш дзвінок» або вмикається роумінг і нас вітає «РУС МТС».
Ми ще багато говорили з Валентиною Олександрівною і про умови роботи листоноші, і про майбутнє села, і про поштовий зв'язок як спосіб комунікації та можливість задоволення потреб населення…
Але вся розмова зводилась до питання: що робитимуть люди в селі, якщо закриють пошту?
Так живе та працює більшість відділень поштового зв’язку Білопільщини. І якщо задуману, прости, Господи, реформу таки впровадять, то важко уявити, хто і як забезпечуватиме пенсіонерів, інших жителів сіл не тільки поштовими відправленнями, а й пенсіями, і доставлятиме необхідний товар. Нагадаю, що реформа передбачає закриття стаціонарних відділень у населених пунктах, де проживає менше двох тисяч людей, і приїзд у певні дні пересувного відділення: машини, до якої виходитимуть жителі й отримуватимуть звідти пенсії, квитанції, газети, товар…
Поки що оголошене з 1 вересня таке скорочення ніхто не скасував. В деякі відділення вже прийшли «листи щастя» щодо майбутнього закриття.
Зі спілкування з колегами з інших областей, де працюють так звана «автопошта» чи «пересувні відділення», нічого, окрім обурення, не чую.
Редактори, голови місцевих громад, приміром із Чернігівщини, кажуть, що у людей - чимало незручностей і проблем через ці пересувні відділення. І, маючи власний гіркий досвід, кажуть нам: «Об’єднуйтесь, пишіть листи, звернення, аби не допустити закриття поштових стаціонарних відділень у селах».
Поки що місцева влада мовчить і не робить жодних кроків зі збереження таких необхідних у селі закладів. «Коли закриють - буде пізно», - це вже знають представники тих областей, в яких у невеликі населені пункти машина приїжджає раз на тиждень, і то не завжди.
Тож звертаюсь до керівників місцевого самоврядування Білопільщини: давайте разом подумаємо, як максимально зберегти поштові відділення, аби не залишити наших людей без газет, вчасно отриманих квитанцій, пенсій, необхідних товарів, а листонош - без робочих місць. А поки що прошу всіх, хто користується послугами пошти: підтримайте своїх листонош хоча б добрим словом, увагою до їхньої нелегкої праці
Фото листоноші Тетяни Малець ми зробили вже наступного дня зранку. Вона саме розбирає відправлення. 25 травня їй доведеться рознести жителям села лише грошових переказів 50: саме стільки квитанцій у неї на робочому столі.
