Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. Лікар часто лікує не лише тіло, а й душу, вселяючи в серце віру та надію. Тому образ медика в уяві багатьох пов’язаний з надією і захистом. Прості, звичайні люди не можуть бути медиками, медиками можуть бути лише чарівники! Саме такими можна назвати подружжя Миколи Васильовича та Ганни Іванівни Мокренків.
Микола Васильович народився і виріс у Ганнівці Тернівській, у родині колгоспного бухгалтера та вчителя місцевої школи. Після школи вступив у Харківський медичний інститут, який закінчив у 1974 році за фахом «Дитячий хірург». Свій трудовий шлях почав в Улянівській лікарні лікарем-хірургом. З грудня 1977 року призначений на посаду головного лікаря Річківської лікарні, а з 1982 і по 2013 роки працював головним лікарем Жовтневої лікарні. Своєю самовідданою працею, високою свідомістю і дисципліною він завоював пошану й авторитет не тільки серед колег, а й серед жителів Жовтневого.
Дружина Ганна Іванівна народилась у сусідньому Буринському районі. Після школи – теж Харківський медичний інститут, де її й звела доля зі своїм майбутнім чоловіком. Ще студентами вони одружилися. В шлюбі виховали двох доньок. Після закінчення інституту вона, як «справжня дружина декабриста», весь свій трудовий шлях йшла за своїм чоловіком. Двадцять два роки пропрацювала педіатром, а з 1994 по 2019 - лікарем-невропатологом у Жовтневій лікарні.
Після закінчення своєї кар’єри як невропатолога Ганна Іванівна змінила медичне направлення роботи на соціальне та продовжує допомагати людям уже на посаді завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання Комунальної установи «Центр з надання соціальних послуг» Миколаївської селищної ради, де і працює досі. Адже як Людина з великої літери і лікар від Бога не може залишатися осторонь від людських проблем. Своїм досвідом та щирим серцем вона лікує тіло і душу одиноких підопічних відділення.
За плечима подружжя Мокренків - великий життєвий досвід, знання, повага та шана колег і людей. Вони врятували не одну сотню життів, під їх керівництвом виросло не одне покоління медичних працівників. Це - надзвичайно важко, але це - покликання!
Тож вітаємо сім’ю Мокренків із Днем медичного працівника! Нехай сторицею повертаються до вас добро, турбота і тепло, які ви щедро дарували всім, хто потребував захисту, уваги, співчуття і допомоги. Низький уклін за вашу самовіддану працю!
