Хтось довго вагається з вибором майбутньої професії, хтось іще змалечку твердо вирішує, ким стане після закінчення школи. Є й такі, хто, як мовиться, «переучується» після того, як обраний фах не влаштовує з тієї чи іншої причини. Світлані Миколаївні Москаленко з Річок напевне сам Господь велів пов’язати своє життя з медициною, адже, скільки себе пам’ятає, для неї взірцем відповідального ставлення до роботи завжди була мама Валентина Яківна Дяденко.
На жаль, вона вже покинула цей світ, та односельці й донині згадують жінку добрим словом як гарного спеціаліста й добру та чуйну людину, здатну тонко відчувати чужий біль, утішити хворого, вселити віру в одужання.
Коли фах медика обрала ще й старша сестра Ольга, молодша Світлана після закінчення школи довго не роздумувала й подала документи до Сумського медичного училища.
Студентські роки промайнули швидко, і невдовзі молода дипломована спеціалістка повернулася до рідних Річок.
Спочатку працювала медсестрою в місцевій школі, а з 1997 року й дотепер трудиться у лікарні. Світлана Миколаївна намагається не лише вміло зробити маніпуляцію, а й підбадьорити хворого, заспокоїти. Тож тепло відгукуються про медсестру її односельці, колеги.
До слова, родинну династію медиків продовжує й донька Світлани Миколаївни Катерина: після закінчення медичного училища вона працює операційною медсестрою в Сумській міській лікарні №1. Ось так медична справа стала родинною в сім’ї Дяденків-Москаленків.
Нещодавно Світлана Миколаївна відсвяткувала чудовий ювілей. З цієї нагоди на її адресу лунали теплі слова вітання. Приєднуються до них і працівники редакції. Зичимо, шановна ювілярко, міцного здоров’я Вам і всій Вашій родині. Нехай Вашу династію в майбутньому продовжують онуки та правнуки.
