23 серпня на 84-ому році життя перестало битися серце людини з великої літери, людини великої душі і відкритого серця, медичного працівника від Бога Карпенко Катерини Дмитрівни.
Про це на своїй сторінці повідомила Галина Шкабура.
"Протягом 63 років вона поспішала на допомогу людям. Все своє трудове життя, до виходу на заслужений відпочинок, Катерина Дмитрівна працювала медичною сестрою в Марківській дільничній лікарні. Щодня, незважаючи на погоду та час доби, на велосипеді, а часто і пішки, долала більше 15 км шляху, поспішаючи на чергування. І шлях цей пролягав по бездоріжжю між полями, вздовж лісосмуг - бо так було значно ближче. А вдома чекала родина – чоловік та донька, а ще город та чимале господарство (бо як же в селі без нього).
Досягнувши пенсійного віку, не змогла сидіти склавши руки – разом із чоловіком збирали молоко у населення для здачі на молокозавод (до речі, з конячкою вона також чудово справлялася сама). Крім того ніколи не відмовляла односельцям у медичній допомозі. Тому, коли сільський голова запропонувала їй попрацювати деякий час фельдшером у Верхосульському ФАПі – вагалася не довго.
І знову, протягом іще 17 років, її безвідмовний помічник велосипед мчав її до найвіддаленіших куточків сільської ради на допомогу односельцям. Хоч інколи в медичній сумці «вітер гуляв» від відсутності медикаментів, своїм настроєм, оптимізмом, життєлюбністю вона полегшувала біль та змушувала боротися за життя. І сама йому раділа.
В її оселі завжди було гамірно і весело. На привітний вогник збиралася чимала родина, друзі та односельці, фольклорний колектив збирався на репетиції. Крім того, знаходила час і на господарство (після смерті чоловіка сама господарювала на пасіці), допомагала дочці, онукам і правнукам, поки дозволяв зір – вишивала. А ще дуже любила співати.
Жоден концерт у сільському будинку культури не обходився без її задушевних пісень та запальних частівок. Вона була солісткою та душею фольклорного колективу «Калинонька».
Вічна пам’ять і вічний покій Вам, дорога Катерино Дмитрівно!"
