7 серпня удар російського безпілотника «Молнія» по Білопільському базару забрав життя ще одного мирного жителя громади. 82-річний Дмитро Швачич був серед 13 людей, які того ранку зазнали поранень. Медики боролися за його життя, однак травми виявилися надто тяжкими — наступного дня чоловік помер у лікарні.
Для білопільців Дмитро Петрович був не просто знайомим обличчям із місцевого базару. Його пам’ятають як працьовиту, доброзичливу людину, яка все життя працювала і ніколи не відмовляла іншим у допомозі.
— Наскільки пам’ятаю, за життя Дмитро Петрович працював інженером із ремонту швейних машин у Будинку побуту, певний період був завгоспом, пізніше — водієм у райвиконкомі, — згадує свого сусіда Ірина Миколаївна Охріменко.
Після виходу на пенсію Дмитро Швачич разом із дружиною Галиною Олександрівною займався підприємництвом. На місцевому базарі подружжя продавало промислові товари. Білопільці звикли бачити їх там разом.
Сусіди та знайомі згадують Дмитра Петровича як надзвичайно доброзичливу, спокійну й безвідмовну людину.
— Дмитро Петрович був дуже хорошою і зовсім неконфліктною людиною. Постійно на позитиві: завжди привітається, побажає доброго ранку, удачі. Про нього залишилися найприємніші спогади. Якщо потрібна була якась чоловіча допомога, він ніколи не відмовляв. «Дмитре Петровичу, треба сапку наточити!» — «Зараз візьму інструменти і прийду». «Там у нас візок зламався…» — і Дмитро Петрович уже йде допомагати, — розповідає Ольга Андріївна Пугач.
Ірина Охріменко говорить, що родина Швачичів завжди була працьовитою. Дмитро Петрович, попри поважний вік, залишався активним і постійно був у русі.
— Працьовита була родина. Завжди разом город садили, господарство тримали. Дмитро Петрович увесь час був на ногах — такий собі «живчик». Відвезе дружину на базар, повертається додому поратися по господарству, а пізніше знову їде її забирати. Вони все робили разом, — згадує Ірина Охріменко.
Так само разом вони продовжували працювати й у воєнному Білопіллі — місті, де навіть звичайний ранок на базарі давно перестав бути безпечним.
7 серпня Дмитро Петрович, як і багато разів до цього, був на місцевому базарі. Цього разу повернутися додому йому вже не судилося. Удар російського безпілотника завдав 82-річному чоловікові надважких поранень, які забрали його життя.
У Дмитра Швачича залишилися дружина Галина Олександрівна та двоє синів. Для них ця втрата — родинний біль, для Білопілля — ще одне людське життя, обірване війною. Життя людини, яка до останнього залишалася активною, працювала, дбала про родину і просто жила у своєму місті.
Світла пам’ять Дмитру Швачичу. Щирі співчуття – родині загиблого…
