З Антоніною Іванівною та її чоловіком Миколою Арсентійовичем я познайомилася на Дні села Коршачина. Спочатку сфотографувала родину, яка відзначила цього року золоте весілля і яку привітав сільський голова Микола Солодовник, а потім уже розговорилися…
Антоніна Іванівна підійшла до мене як до доброї знайомої, адже з «районкою» вона особисто «дружить» майже чверть століття. І не лише як відданий читач. Понад 20 років жінка працювала листоношею у Коршачині, тож добре знає й інші газети та видання.
- Раніше, коли ще у селі працювало поштове відділення, то розносили кореспонденцію двоє листонош. Фактично в кожен двір щось доставляли: газети, листи, повідомлення, необхідний товар. Зараз переживаємо не найкращі часи: відділення закрили, листоношу скоротили. Приїжджає так зване «пересувне». Ніхто особливо не зацікавлений ні в тому, щоб люди передплачували побільше газет, ні в тому, щоб отримували інші послуги.
І не так винуваті працівники, як керівництво, яке не розуміє сільського буття. А от без «районки» не уявляємо з чоловіком свого життя! Ну як це - не цікавитися тим, що відбувається в районі? Хоч офіційно його вже й немає, але залишилися друзі, знайомі, люди, з якими десятки років разом працювали, дружили. Ну як не цікавитися їхніми долями, досягненнями?
Ми з чоловіком завжди з нетерпінням чекаємо газету. Я спочатку роздивлюсь усі фото: кого вітають, кого поминають, кого згадують чи нагороджують. А тоді вже детально читаємо. Чоловік перечитує все від «А» до «Я». Ділиться враженнями. Обговорюємо події… На жаль, на нашій вулиці дворів три передплачує, не більше. Інші не цікавляться подіями і не відчувають себе частиною великої родини району.
З Антоніною Іванівною ми говорили про інші події, згадували спільних знайомих. Серед них – колишній начальник відділення поштового зв’язку Білопільського району Лідія Володимирівна Крушинська.
- Таких листонош, як Антоніна Іванівна, можна на пальцях перерахувати у колишньому районі, - ділиться спогадами Лідія Володимирівна. - Відповідальна, акуратна, добросовісна працівниця. У неї завжди - в порядку вся документація, кошти, товар. Я знаю, як вона в Коршачині організовувала доставку товару: велосипед, навантажений сумками, взимку – санчата з товаром… І Антона Іванівна - попереду. До кожного мала підхід, знала людей, їй довіряли.
Розповідаючи про Антоніну Іванівну, не можна не згадати її половинку – чоловіка Миколу Арсентійовича. До виходу на пенсію працював у сільському господарстві бригадиром тракторної бригади. Дуже майстровитий. Знав про техніку все. Його поважали і дослухались до його порад усі керівники. І хоч Антоніна Іванівна це приховала, але така у нас робота – знати все про всіх. Тож і день народження, який Микола Арсентійович відзначив 13 вересня, не пройшов повз нашу увагу. Ми вітаємо його зі святом і бажаємо міцного здоров’я і довгих років життя у дружному родинному колі.
- Родина Птащенків – беззмінна учасниця всіх сільських масових заходів, - розповідає Тетяна Василівна Бербушенко, завідувачка сільської бібліотеки, депутат Річківської сільської ради. - Микола Арсентійович - учасник бойових дій на територіях інших держав. Він завжди відгукується на запрошення, приходить на наші заходи, зустрічається з молоддю. Та вся сім’я – легка на підйом. Якщо треба організувати чи підтримати якесь корисне для села починання, то без Птащенків – ніяк!
Цього року сім’я відзначає кілька ювілеїв: і золоте весілля, і вся велика родина готується до ювілею мами. Три сини, онуки завжди пам’ятають про батьків, вітають, приїжджають у гості.
Ми дякуємо родині Птащенків за підтримку газети, за вірність «районці» і бажаємо зустріти ще не один родинний ювілей!
