Сьогодні, у бурхливий час реформацій, перипетій історичних процесів, коли на другий план, на жаль, відійшли доброта й чесність, порядність і почуття високого призначення людини на землі, учителі знову залишаються провідниками світла, віри в щасливе майбуття. Це в їхніх душах горить-палає й не повинна згаснути іскра дитинства.
Гідний внесок, ось уже 31 рік, у цю справу робить вчитель української мови та літератури Ворожбянського ліцею (опорного закладу) Ворожбянської міської ради Самосьєва Інна Геннадіївна, яка відкриває юні серця назустріч милозвучній мові, народним пісням, віршам, допомагає осягнути історію й традиції нашого народу.
Найбільшого успіху домагається той, хто вміло поєднує професійні навички з високим внутрішнім настроєм. В Інни Геннадіївни вийшов саме цей симбіоз. Колеги завжди відзначали прекрасне знання нею свого предмета, творчий, пошуковий підхід до процесу викладання, внутрішню гармонію, мистецьке світосприйняття. Інна Геннадіївна «навчає навчатися» учнів: не дивитися, а бачити, не слухати, а чути, не знати, а розуміти.
Щасливий той, кому Бог подарував Учителя. Так, саме Учителя з великої літери, адже вчитель - не той, хто вчить, а той, у кого вчаться. Саме у цьому переконана одна з випускниць Інни Геннадіївни – Тетяна Василець:
«Сьогодні моя робота пов’язана з написанням текстів. У дечому саме завдяки урокам української мови та літератури Інни Геннадіївни я обрала свій майбутній фах і стала журналістом. Ці предмети у школі давалися мені найкраще. І вчителька усіляко підтримувала мої творчі наміри. Пам’ятаю, як у старшій школі за її ініціативи вийшла невелика добірка моїх віршів. ЇЇ підтримка, коректні настанови та поради додавали віри у себе й надихали писати далі. Уроки Інни Геннадіївни були ще й уроками життя.
Згадалось, як мені, відмінниці, якось вона поставила 9. Зауважу: цілком заслужено, а я засмутилася й навіть образилася на вчительку. Зараз розумію, що така оцінка була певною мірою щепленням від самовпевненості та зверхності. Дякую, вчителю, за всі ці уроки!»
Так, найкраща відзнака роботи вчителя – це його учні. Ось як про духовне збагачення Інни Геннадіївни розповідає учениця 11 класу Анастасія Поправка:
«Для мене Інна Геннадіївна – це перша людина, яка відчинила двері в широкий світ барвистого слова й тонкої мелодії мистецтва творити – творити картини повсякденного настрою душі, емоцій, фантазій і реальності. Головне, що дала вона мені, – це усвідомлення того, що я – людина, неповторна, самодостатня, упевнена в собі й завтрашньому дні».
Слушно згадати зараз слова Бориса Степанишина: «Нехай заслужено пишаються своїми великими відкриттями вчені, нехай гордяться своїми патентами винахідники, нехай не без підстав вважають свою місію особливою медики, священники, державні діячі, але коли до класу заходить педагог і розпочинається священне дійство, ім’я якому урок, кермо планети і доля людства, його майбутнє – саме в руках учителя».
