Усе починається з дитинства: любов до батьків, до Батьківщини, до роботи і навіть до життя. А провідником у ньому є вчитель, який слідкує за тим, щоб ми не заблукали або раптом не впали. Саме таким наставником, без усяких сумнівів, по праву можна назвати вчительку зарубіжної літератури та російської мови Товстянської середньої школи Катерину Павлівну Коваленко.
Учитель, порадник, наставник… Важко підібрати потрібні слова, щоб описати цю людину. Катерина Павлівна була для кожного з нас цілим світом. Вона нас навчала, виховувала, раділа нашим перемогам, підтримувала в скрутну хвилину. Її праця подібна до праці хлібороба: із зерен добра, щирості, справедливості вирощувала вона наші душі. Своїми справами й щирим словом викладала найтяжчу у світі науку - як бути людиною.
Свій творчий шлях після закінчення філологічного факультету Сумського педагогічного інституту розпочала з 1978 року в Липоводолинському районі. Але в 1983 доля повернула її у рідне село, у нашу Товстянську школу. Тут вона віддала педагогічній ниві ще 35 років свого життя. Клопіткою, наполегливою щоденною працею зуміла завоювати беззаперечний авторитет серед учителів, любов і шану серед учнів та їхніх батьків.
У долі Катерини Павлівни назавжди переплелися життя і школа. Ця незвичайна, відповідальна, доброзичлива, надійна і завжди енергійна жінка вивела в доросле життя сотні учнів. І кожен з них був для неї особистістю, кожному, окрім знань, дарувала тепло й увагу. Саме такою і повинна бути вчителька, яка сприймає роботу як задоволення, а не як обов'язок.
Ми давно вже не діти, але відчуваємо турботу та любов Катерини Павлівни, які так і ллються від щирого серця. Все це вона передає не тільки учням, а й своїй доньці Наталії, зятю Юрію та улюбленій онучці Майї. А вони в свою чергу цінують і піклуються про свою матусю та бабусю.
Ось з якою ніжністю та любов’ю говорить про Катерину Павлівну її донька: «Мама - найтепліший спогад мого дитинства. Пам’ятаю, з яким нетерпінням чекала її з улюбленої роботи… І як тільки мамина постать показувалася десь у далечині, я чимдуж мчала їй назустріч. Вона ніжно мене обіймала, пригортала до себе. Дивно, але я й досі пам’ятаю запах її парфумів… Мамина вчительська сумка постійно була переповнена учнівськими зошитами, а серце – неабиякою материнською та вчительською любов’ю.
Мама завжди все встигала, все вміла, все могла. Але час так невблаганно мчить…Матуся з кожним роком додає в свою життєву копилку ще один рік. Та для мене вона завжди - приклад краси, ніжності та добра. Усім, що маю в цьому житті, завдячую Вам, Мамо! Дякую за безмежну та сильну материнську любов, постійну підтримку, турботу, вчасні поради, за глибину Вашого серця, за цілющу материнську молитву, за життя!
Матусю, сьогодні маємо єдине найзаповітніше бажання: щоб у Вас було міцне здоров’я! Нехай рідний голос щовечора ще довгі роки зцілює мене після важкого робочого дня! До сотні років, Мамо, будьте поруч! І більшого не треба!».
Дорога наша Катерино Павлівно! Наша вчителько! Наша рідненька, вічно молода наставнице! У переддень ювілею вітаємо Вас і дякуємо за щирість слова і теплоту душі, мудрі поради і вчасну підтримку. Від щирого серця зичимо міцного здоров'я, тепла і світла для душі, відради і любові для серця, затишку і достатку в домі, гармонії і довіри у стосунках з рідними, уваги і поваги від тих, хто Вас оточує, незгасного щастя і добрих чудес в житті!
Залишайтеся завжди такою ж неймовірно енергійною і красивою, по-жіночому мудрою і вічно молодою в душі. Ніколи не сумуйте, і нехай жоден діамантик сліз не скотиться по Вашій щоці. Будьте завжди позитивною й щастя неодмінно вкладе Вас у свої обійми. Нехай доля буде завжди прихильною до Вас і Ваших дітей!
Випускники та вчителі Товстянської школи.
