Головний лікар Білопільської «первинки» Костянтин Рожин - про підсумки минулого року, досягнення і плани.
Минуло ніби небагато часу, відколи ми говорили про підсумки 2020. Тоді здавалося, що найважче - позаду: перша хвиля ковіду, ремонт даху, «зимовий» дощ зі стелі, хвороби лікарів, формування громад тощо. А виявилося, що то були ще «квіточки»!
- Рік 2021 прийшов із новими викликами й проблемами. І вже пішов. Що хочете згадати?
- Головне, що ми його пережили, що вижили і не допустили так званого «медичного локдауну».
- Ну слово «локдаун» ми знаємо. А чим відрізняється «медичний» від звичайного?
- Краще не знати. Медичний – це коли зупиняється надання закладом медичних послуг.
- А що тоді робити хворим?
- От і я кажу: хворі цього не повинні знати. Наше завдання - не допустити зупинки роботи нашого закладу. Що ми й зробили.
- Які ще чинники впливали на вашу роботу?
- У 2020 році ми вже зрозуміли, що таке ковід, що значить працювати в умовах пандемії. Медичні працівники знали, що епідемія повертатиметься кількома хвилями і кожна з них матиме свої особливості. Тож одразу після Нового року готувалися до того, що наступна хвиля буде більш масовою і важкою для пацієнтів, а отже, навантаження на медперсонал зросте. Зробили висновки з минулих хвиль і дещо змінили підходи і до профілактики, і до тестування, і до лікування. Ми вже мали швидкі тести, які допомагали діагностувати хворих одразу. Більш-менш налагодили систему постачання захисних костюмів, дезинфікуючих матеріалів. І додалася нам робота, яка викликала чи не найбільше претензій, – вакцинація.
- Так, торік усі ми стали першопрохідцями у питаннях щеплення.
- Ще не стали, бо й до цього часу доводиться вести дискусії щодо доцільності профілактики хвороби через щеплення. І це, дійсно, - проблема не лише для медперсоналу, це проблема всього суспільства. Ми - не тільки медперсонал, який має просто зробити укол і належним чином його зафіксувати. Ми й психологи, і вихователі, і десь «цапи-відбувайли» в системі непродуманих рішень влади.
З одного боку, щеплення – чи не єдиний спосіб уникнути хвороби чи забезпечити її легкий перебіг. А з іншого – вся інформаційна кампанія щодо щеплень та її організація на державному рівні значно додала нам клопоту, а людям – проблем. І головна з них – що процес вакцинації повністю переклали на медпрацівників первинної ланки (в основному) і на них же - лікування та профілактику ковіду.
Ми часто орієнтуємося на країни Європи та Америки, але чомусь рідко згадуємо, що пункти масової вакцинації розбивали не в лікарнях, а на стадіонах, у торговельних центрах. І здебільшого цією процедурою займалися представники підрозділів надзвичайних ситуацій, парамедики, медичні волонтери. В інших країнах медичні працівники ніякого відношення не мали до видачі сертифікатів, довідок про щеплення тощо. А в нас усе це робили працівники «первинки», яких ніхто не звільняв від обов’язків лікувати хворих.
Також, озираючись на Захід чи Америку, ми чомусь не згадуємо, що там ЖОДНИХ питань щодо медоглядів перед щепленням не ставиться. А у нас чекали ледь не повноцінного медогляду люди, які роками навіть флюорографію не робили.
- Починаючи з літа, мали багато скарг на черги в лікарні, на щеплення, на прийоми до лікаря…
- І ці проблеми ми передбачили. З позаминулого року у нас працює медична інформаційна система, через яку можемо записувати відвідувачів в електронну чергу як онлайн, так і телефоном. Дуже непросто привчити наших пацієнтів цінувати і свій час, і час лікарів. Зараз ця система вже дає свої результати. Коли ми працюємо в звичайному режимі, без епідемії, то черг у приміщенні значно менше. Люди приходять у визначений час, лікар встигає і хворого оглянути, і зробити відповідні записи в електронній системі. А в період епідемії ви самі були свідками численних скарг і незадоволення людей.
- Так, головна вимога – «роз’єднати» хворих, які прийшли на прийом, від здорових, які хочуть вакцинуватись або отримати сертифікат про вакцину. Чи вдалося це зробити?
- Ну хіба що збудувати нову лікарню поруч… А якщо серйозно, то найбільше в цій ситуації, хоч би як це звучало, отримували проблем медичні працівники. Нагадаю, що нам немає доплат, так званих «ковідних». Чомусь держава вирішила, що працівники «первинок» не ризикують захворіти. (Від ред: на момент виходу матеріалу у Білопіллі хворіють 4 лікарі з 11 та 6 медичних сестер).
Так було торік. Але, попри все це, не зупиняли ні на день прийом хворих, вакцинацію тощо. Мало чи багато ми прийняли пацієнтів? Дивіться: за нормативними розрахунками сімейний лікар має прийняти щоденно від 12 до 18 пацієнтів. А в період епідемії кількість хворих на прийомі на одного лікаря сягала до ста осіб!
І це не просто оглянути людину, а занести дані в інформаційну систему, виписати рецепти, оформити за необхідності лікарняний чи направлення до іншого спеціаліста. Навіть на щеплення лікар повинен оформити запис і внести його в єдину реєстраційну систему. А скільки довелось і лікарям, і медичним сестрам працювати до пізнього вечора і навіть удома вносити в систему дані про пацієнтів!
Окрема тема – видача так званих ковідних сертифікатів. Скільки пішло часу та інших ресурсів на їх роздруківку, завірення, реєстрацію у спеціальному журналі! І ви думаєте багато щеплених забрали ці тепер уже папірці? Ось лежать кілька пачок: дзвонили, замовляли - і забули.
Нагадаю, що, крім ковіду, щеплень і сертифікатів, ніхто «не відміняв» інші хвороби, профілактичні огляди, виписку «безкоштовних» та пільгових рецептів, прийоми хворих в амбулаторіях, виїзди по селах. За необхідності, як вважає лікар, він виїжджає і додому до хворих.
Додайте сюди окремий напрямок нашої діяльності – педіатрію. До найменших пацієнтів - зовсім інший підхід і вимоги. Це і патронаж малюків до року, і щеплення, і огляди перед школою та дитсадком.
- Чи вистачає в лікарні ресурсів, аби виконати всі вимоги роботи «первинки»?
- Ну хто ж і коли скаже, що у нас усього достатньо і всього вистачає? Завжди хочеться більшого. Якщо брати найнеобхідніше, то все є. Найголовніший наш ресурс – це люди: 142 працівники «первинки», з них - 17 лікарів. Усі вони справляються з роботою, хоча, згадуючи пік епідемії, працювали з останніх сил. Також медичні сестри, лаборанти, молодший персонал працюють не лише в нашій лікарні, а й у шести амбулаторіях: ми надаємо медичні послуги трьом громадам.
Щодо інших ресурсів – матеріальних, то знову ж таки, що вважати «достатнім»? Зараз у нашій лікарні ми маємо все необхідне для надання первинної медичної допомоги. Проводимо на місці лабораторні дослідження, ЕКГ, робимо тести. Якщо є необхідність, направляємо хворого до лікаря-спеціаліста чи на додаткове обстеження в інші лікарні.
Наша лікарня також обладнана інклюзивним доступом до будівлі, як цього вимагають відповідні нормативні документи.
- Я помітила, що впродовж кількох років у вас - своє «велике будівництво».
- Я вже не уявляю роботу лікарні без перфоратора, гуркоту молотків, малярних робіт. Два роки тому ми завершили ремонт даху, потім ремонтували внутрішні приміщення. Будували санітарно-гігієнічні кімнати з вимогами інклюзії, проводили каналізацію. Зараз, ви бачили, відремонтували дитячу консультацію, яку перенесли під один дах із міської лікарні.
- Зараз у соцмережах пише багато невдоволених батьків, в основному мам, із приводу перенесення дитячої консультації. Вони запитують: навіщо її перенесли? Бідкаються, чи безпечно сюди приводити дітей? Що ви їм скажете?
- Перше: наша лікарня, як ми звикли називати - «первинка» і міська лікарня – це два різні суб’єкти господарської діяльності. Якщо нас змушують працювати в одному приміщенні, то давайте всі школи зведемо в одну будівлю і економитимемо на опаленні, на інших витратах. Ну чому людина не хоче переїхати до сусіда в квартиру тільки тому, що в нього вона більша, а продовжує жити у власній хаті?
У нас - два окремі медичні заклади, це все створено в межах вимоги медичної реформи. В більшості великих міст, приміром у Сумах, сімейні лікарі взагалі працюють в окремих кабінетах, а не в лікарнях.
Друге: безпека. Дитяча консультація відділена від коридору лікарні, там створені умови для перебування дітей. Що у міській лікарні, що в нашій немає повної ізоляції дітей від інших хворих. У стаціонарі перебувають інфіковані на ковід, які відвідують рентген-кабінет, проходять інші обстеження, куди мають доступ і амбулаторні відвідувачі, в тому числі й діти.
Зараз ми максимально «розводимо» можливо інфікованих на ковід і тих хворих, хто хоче вакцинуватися. Зокрема, на другому поверсі колишнього гуртожитку БМЗ, там, де раніше працював Пенсійний фонд, ми обладнуємо кімнати для щеплень.
- Що ще в планах?
- Шукати й знаходити порозуміння з місцевими органами влади і відпрацювати єдиний алгоритм роботи з усіма трьома громадами. Є питання і щодо організації робіт в амбулаторіях, ФАПах. Поки ще не діє ухвалена Програма підтримки лікарів (точніше, вона прийнята, але під неї не закладений достатній фінансовий ресурс).
Є проблема з зовнішнім ремонтом історичного приміщення, де ми працюємо. Це - унікальна споруда, і ремонтувати її треба лише спеціалістам-реставраторам. Хочемо зробити доріжку для інклюзивного входу, дообладнати кабінети щеплень у колишньому гуртожитку.
Сподіваємося, що все задумане вдасться. Головне - кожному з нас усвідомити, що багато в чому візити до лікаря залежать і від нас самих. Тож дотримуйтеся правил безпеки, здорового способу життя, вакцинуйтеся.
Не хворійте! Від цього виграємо всі! Давайте разом зводити до нуля кількість «спонтанних» візитів до лікаря (йшов повз, дай, думаю, зайду). Спочатку - запис на прийом, а лише потім - візит на визначений час.
Записатися до лікаря можна:
- на сайті Білопільської первинки
- Колл-центр: Водафон 050-35-85-088; Київстар 067-93-26-976.
