З перших днів війни ми регулярно спілкуємось, обговорюємо події, життя в громадах Білопільщини, ділимося проблемами і шукаємо шляхи їх вирішення. Про те, чим займався всі ці дні обласний депутат, керівник підприємства ТОВ «Ворожба» Сергій Іщенко – в нашій розмові:
- Попри війну ніхто не знімав депутатських повноважень, відповідальності за долю підприємства, його працівників, – говорить Сергій Іщенко. - В перші дні війни всі ми переживали схожі емоції: десь розгубленість, шок, тривогу за родину, нестримне бажання щось робити, аби допомагати армії, країні.
Головне для чоловіків, керівників - не показувати всі ці емоції родині, підлеглим, бо від тебе чекають зважених дій, мудрих рішень. Думаю, що мене зрозуміють багато людей. Ми всі пережили ці етапи і сьогодні я особисто маю чіткий план, який спирається на певний досвід життя і діяльності в умовах війни. Розділити його можу на кілька частин.
Перша. Треба реально оцінити свої можливості і спрямувати весь ресурс туди, де він матиме найбільшу користь.
Згадаймо перший тиждень життя в Білопіллі в умовах війни: катастрофічна нестача продовольства, ліків, черги за хлібом, порожні полиці магазинів.
Ці фактори не сприяли стабілізації ситуації і певним чином провокували панічні настрої. В ці дні на підприємстві ми ухвалили рішення передати значну частину продукції (ковбасні вироби, м’ясні напівфабрикати) для потреб міста безкоштовно.
Попросили міського голову Юрія Зарка визначити найбільш вразливі категорії населення і віддати їм цю допомогу. Сподіваюся, що отримали її саме ті, хто найбільше потребував. Це не один кілограм продук-ції. Таким чином, ми підтримали у перші дні найуразливіші категорії людей.
Другим, не менш важливим завданням для себе я визначив підтримку роботи нашого підприємства, адже це і робочі місця, і заробіток для родин, і місцева продукція, якої не вистачало в магазинах.
- Так, особисто пам’ятаю великі черги в перші тижні війни під магазинами Ворожбянського м’ясокомбінату. Люди чекали, щоб хоч щось привезли, адже з Сум доставки фактично не було.
- Так, все, що ми виробляли, відправляли винятково в місцеві магазини Ворожби, Білопілля. Я відмовляв десяткам підприємців, які просили завезти вироби в інші райони. Також ми знизили ціну і реалізовуємо продукцію фактично за собівартістю, розуміючи складну економічну ситуацію.
Зараз з великими труднощами налагоджуємо постачання сировини, інших складових, без яких неможливо виготовити якісний продукт. Розірвані логістичні зв’язки, багато постачальників – за кордоном.
Втім, усе потроху відновлюється. Ми не відступаємо від своїх принципів: якість - понад усе. Для нас це важливо.
Третій напрямок моєї діяльності – це робота з залучення волонтерської допомоги. Як відомо, в Сумах з перших днів війни відкрили роботу Сумський гуманітарний штаб, волонтерський штаб при обласній організації партії «Слуга Народу», який очолює народний депутат України Михайло Ананченко, штаб у приймальній народного депутата України Ігоря Васильєва, інші волонтерські і благодійні організації.
За потреби я спілкуюся з головою адміністрації Дмитром Живицьким, його заступниками, народними депутатами України Ігорем Васильєвим та Михайлом Ананченком, аби максимально ефективно допомогти нашим громадам.
Сторонній людині здається, що «роздати гуманітарну допомогу» нескладно: береш і роздаєш. Насправді це - процедура з багатьма складовими: допомогу треба спочатку знайти, потім доставити до місця призначення, потім сортувати, зібрати потреби територій і вже тоді їх максимально задовольнити. Якщо хтось думає, що «гуманітарна допомога» - це пакет з продуктами чи памперсами, то глибоко помиляється.
Найбільше допомоги потребують медичні заклади, соціального захисту.
Допомога за сприяння Сергія Іщенка для Білопільского територіального центру.
Велику частину медикаментів, обладнання передано для лікарень, як сумських, так і білопільських. Зверталися головні лікарі, писали заявки й отримували найнеобхідніше. Далі вже через сімейних лікарів, через лікарів у відділеннях хворим надавалася допомога. І надається.
Надходить допомога і для військових, для тероборони.
Також не залишав я без уваги разом з колегами-депутатами Сумської обласної ради і наші комунальні заклади. На Білопільщині їх - три. Один з них – Атинський інтернат - нещодавно обстріляли ворожі війська. Допомогу надавали раніше, доставили і після обстрілів. Далі підтримуватимемо всі заклади.
До мене звертались і керівники місцевих комунальних установ, приміром, територіального центру соці-ального захисту населення, інших закладів.
В більшості співпрацював з головами громад, які зверталися за допомогою: Андрієм Дружченком з Ворожби, Сергієм Паськом з Миколаївки.
Співпрацю продовжуємо і зараз.
- Розкажіть про останню сесію Сумської обласної ради.
- Не менш важливі сьогодні і соціально- політичні питання. Так, на сесії обласної ради ми ухвалили одне з нагальних рішень щодо призупинення діяльності на керівних посадах представників партії ОПЗЖ.
Ми не обговорюємо особистості чи своє ставлення до цих людей. Ми говоримо про єдиний підхід до впровадження державної політики в умовах війни.
Є влада в Україні, є Президент, Уряд, командування ЗСУ, інші структури, від злагодженої роботи яких залежить наша Перемога. І ми повинні об’єднатись і працювати разом, кожен на своєму місці. Якщо зараз почнемо публічно обговорювати, як правильно воювати, як наступати, як вести вогонь чи обмінювати полонених, як керувати країною чи військом, то ні про яку перемогу мова не йтиме.
В усі часи важкі випробовування об’єднували народ. І лише у нас, навіть під час війни, деякі керівники, представники самоврядування пуб-лічно не підтримують центральну владу, публічно критикують дії перших осіб держави, висловлюють сумніви щодо ухвалених ними рішень, стратегій, програм. І відверто ігнорують вимоги указів і постанов.
Так, я про призупинення діяльності проросійських партій в Україні. В Сумах, в Сумській обласній раді депутати виконали вимоги постанови РНБО. І лише у Білопіллі шукають шлях, як «обійти» цю вимогу.
Я спілкувався з представниками нашої політичної сили «Слуга Народу» в Білопільській міські раді і в шоці від того, що навіть у важкий час депутати не можуть об’єднатися для таких важливих справ, а порушують закони: не допускають ЗМІ на сесію, (які не ведуть трансляцію, а роблять запис для того, щоб відтворити для себе ж хід засідання, як це відбувалось і в обласні раді на сесії), не підтримують рішення РНБО тощо.
І все це – у прикордонній громаді.
Сподіваюся, що більшість депутатів міської ради все-таки зрозуміють, що бійцівські якості й амбіції можна виявляти на передовій, на захисті країни. Виборці незабаром дадуть оцінку діям тих посадовців, які не підтримують думку більшості. Сподіватися, що «все забудеться» і «війна все спише», не варто. З війни, після Перемоги, повернуться захисники і спитають, що тут відбувалося.
Лише разом, об’єднавшись, підтримавши нашу Армію, Президента, якого сьогодні підтримує весь світ, ми переможемо!!!
Слава Україні! Слава ЗСУ!
