«Чужого горя не буває» - це не просто звичайні слова, це істина нашого українського народу, в якій переконуємося щоразу, коли в наш дім приходить біда. Так сталося і в родині Миколи Федоровича і Наталії Миколаївни Кравченків із Білопілля, коли 21 травня у їхньому будинку сталася страшна пожежа. Люди залишилися без речей і даху над головою.
- Ми з дружиною Наталею спали в одній кімнаті, моя старенька мама – в іншій, - розповідає Микола Федорович. – Близько 12 ночі, дружина раптом прокинулася, бо відчула задимлення та якийсь дивний хлопок. Одразу після цього стався спалах вогню – загорілася натяжна стеля…
В такому стані, спросоння, було незрозуміло, за що хапатися. Під руки вивели нашу 90-річну маму. Вона у нас уже ходить поганенько та й сліпенька вже.
Що то був за хлопок, і досі незрозуміло, але як казала пізніше наша сусідка, у неї о 12 ночі стався перепад напруги у мережі.
Сусідка зателефонувала на 101, а я одразу кинувся з відрами гасити вогонь, але не зміг впоратися самотужки. Лише коли приїхали рятувальники, вони змогли відбити полум’я від літньої кухні. Хата ж згоріла вщент. А з нею – всі наші речі… Ковдри, подушки, одяг, документи. Залишилося тільки те, в чому спали і надвір вибігли…
Дуже важко в одну мить залишитися без житла, а ще важче згадувати, як ми все це пережили… Були і крики, і сльози та істерика. А потім, коли вже приїхали рятувальники, я просто вийшов, сів і мовчки дивився на весь той жах, ніби у якомусь ступорі. Та слава Богу, завдяки моєму янголу-охоронцю – моїй дружині Наталі, яка відчула біду і вчасно прокинулась – всі ми залишилися живі, не вчаділи, не згоріли.
Зараз поступово розгрібаємо наслідки пожежі. Сподіваємось, незабаром приведемо до ладу літню кухню, щоб у ній можна було жити…
Від усієї нашої родини хочу безмежно подякувати всім, хто відгукнувся на наше горе – друзям, знайомим і незнайомим, які поставилися до нас, як до рідних, і одразу після пожежі, хто чим міг, почали нам допомагати.
Наша кума дала нам прихисток, люди принесли нам речі. Буквально за день одягли нас і взули. Несуть і гроші, і їжу, щиро співчувають і підтримують нашу родину морально та матеріально. Попри те, що довелося пережити, я просто приємно шокований і доземно вклоняюся чуйності та доброті наших людей і з Климівки, і з Проруба, і з іншої місцевості. Не буду перераховувати всіх по іменах, аби когось не забути, адже допомагає багато людей, яких я навіть не знаю особисто! Дай Бог вам усім здоров’я, мирного неба і якнайскорішої перемоги.
Після пожежі, донька Миколи і Наталії Кравченків Юлія Ткачук опублікувала пост у мережі Facebook із проханням допомогти її батькам впоратися зі страшною бідою.
Тож, усі, хто має таку можливість, можуть долучитися до допомоги родині і перерахувати посильну суму коштів на рахунки Миколи Федоровича та його доньки, аби родина змогла «стати на ноги» та оговтатися від біди.
+38096-695-53-39 – Микола Кравченко,
4731219646200158 Кравченко Микола Федорович,
4731219644172912 Ткачук Юлія (донька).
