За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі близько 400 мільйонів людей мають проблеми зі слухом. В Україні за офіційним даними із такими порушеннями живуть понад 2 мільйони людей. Під час війни вони не чують сигналів тривог, пострілів та вибухів, тому потребують окремої уваги та підтримки. Як вони живуть – розказуємо.
Особисту історію про життя в «тихому світі» розповіла для Білопілля.City Анна Іванівна з Сумщини, яка має двох синів із вродженим порушенням слуху.
Ще мирне життя
Далі – пряма мова Анни.
– Обидва моїх дорослих сина мають вроджену глухоту. З самого дитинства вони розуміли, що «не такі», як інші діти, але постійно запитували мене «Чому?». Чому вони не можуть вільно гратися зі своїми однолітками на вулиці, чому не чують телевізор чи тих, хто говорить, стоячи поруч. І таких «чому?» було надто багато.
За ці роки у моєму оточенні з’явилося багато людей зі схожою бідою: батьків, які мають таких особливих діток, і тепер – чимало дорослих знайомих моїх синів. І з нашого спілкування, і з особистого досвіду можу сказати – їм усім дуже важко відчувати себе повноправною частиною суспільства. Не дивлячись на те, що дуже допомагає УТОГ, остаточно позбутися відчуття відокремленості від суспільства не вдається, бо його переважна більшість таких людей просто не розуміє, в буквальному сенсі цього слова.
«Обтяжувати» себе вивченням жестової мови охочих надто мало. Неодноразово бували ситуації, коли діти приходили додому зі сльозами, бо не могли пояснити продавчині, що саме хочуть купити, або ж тому, що стикалися з грубістю оточуючих. І це не лише наша проблема.
Мені розповідали, що за кордоном у різних установах, організаціях, деяких магазинах чи аптеках є персонал, який вчить мову жестів, аби за потреби вільно спілкуватися з глухими, у нас такого, на жаль, нема… Глуха людина не чує співрозмовника через фізичні обмеження, а той просто не бажає її ЧУТИ і сприймати спілкування з нею спокійно та адекватно.
Слухові апарати, які ми мали в наявності, не допомагали, тож діти жили у своєму окремому світі, який обмежувався спілкуванням зі мною, викладачами та з їхніми такими ж особливими однокласниками. Сприймати це було надто важко психологічно.
Між тим, вони дуже старалися зайняти гідне місце в суспільстві. Старший син одружився, менший – склав іспити на права і придбав авто. До певного часу обоє працювали. Хоча й тут виникали певні непорозуміння з боку тих, хто «чує».
Війна без сирен і вибухів
– З початком війни життя перевернулося з ніг на голову. Усвідомлення того, що ти не чуєш сирен і небезпеки, яка може застати тебе зненацька – викликали страх, паніку та відчуття безвиході. Втім, вважаю, у нас ситуація була не найгірша, бо поруч із моїми хлопцями були ми з невісткою. В будь-який час ми могли попередити їх про небезпеку і вчасно спуститися в укриття. А скільки людей із порушенням слуху живуть самотньо. Це дуже страшно в такий час.
Не всі здорові люди можуть витримати самотність, а глухі – й поготів. Серед моїх знайомих є глуха жінка, яка відмовилася виїжджати зі своїми дітьми. Як вона почувається зараз, важко навіть уявити.
Згодом ми порадилися і все-таки вирішили виїхати з Сумщини у більш безпечне місце. Спочатку поїхали діти, пізніше – я. Разом із невісткою і старшим сином ми лишилися в Україні, а от менший, разом зі своїм другом, ризикнув поїхати за кордон, до Німеччини. На кордоні їх зустрічали друзі, допомагали з комунікацією. Та як кажуть, добре там, де нас нема. Хоч держава і передбачила виплати для переселенців з України, та сидіти, склавши руки, він не звик. Тож, вирішив влаштуватися на роботу, але зробити цього так і не зміг. Головною проблемою став подвійний мовний бар’єр. Адже, окрім того, що треба знати німецьку, потрібно вчити ще й жестову, яка у Німеччині відрізняється від нашої. Тому вже замислюється над тим, аби повернутися в Україну.
Допомога глухим людям в Україні
В Україні налагодити комунікацію глухих людей із суспільством допомагає товариство УТОГ, яке було створене ще задовго до війни. Одначе, коли агресивна сусідка прийшла до нас зі зброєю, УТОГ швидко створили сервіси, що допомагають тим, хто не чує війну. Про них Білопілля.City розповіла перекладач-дактилолог Сумського обласного будинку культури УТОГ пані Ірина.
Далі – пряма мова.
– Наша організація допомагає людям із порушенням слуху комунікувати з оточенням, робить усе, аби цих людей почули – в усіх сенсах цього слова. Звертаються з багатьох питань: чи то виникають проблеми з комунальними платіжками й організаціями, чи треба подзвонити до якоїсь установи або вирішити проблему з сусідами щодо опалення…
Коли глухі звертаються до товариства, окремий спеціаліст приділяє увагу кожному індивідуально. Одразу зазначу: ці послуги для глухих – безкоштовні. В якості перекладача спеціаліст може ходити з людиною до різних установ та інстанцій особисто або ж допомагати онлайн. Для цього в товаристві створений спеціальний сервіс УТОГ – послуга перекладу жестовою мовою, що доступна цілодобово. Тож, коли людина з порушеннями слуху приходить, наприклад, у лікарню, в комунальну службу, банк, пенсійний фонд чи управління соцзахисту, та в той же магазин, де її не розуміють, вона може зробити відеовиклик через додаток у своєму телефоні і попросити допомоги перекладача.
Додаток УТОГ, який можна завантажити на смартфон через Google Play
Також викликати перекладача онлайн можна і через офіційний сайт УТОГ, відсканувавши QR-код. Хоча для такої послуги потрібне якісне інтернет-покриття, а воно буває далеко не всюди.
QR-код для відеовиклику перекладача УТОГ
На одну людину спеціаліст може витратити свій повний робочий день, а може допомогти і кільком людям із порушеннями слуху. Буває по-різному, залежно від складності питання і комунікабельності людини.
Загалом же протягом дня за допомогою до спеціалістів нашої області звертається від сорока до ста осіб і більше. Адже, на жаль, в Україні поки що немає практики вивчення жестової мови спеціалістами різних установ чи тими ж продавцями в деяких магазинах.
До речі, багато корисної інформації різних напрямків можна дізнаватися як на нашому офіційному сайті, так і на Youtube-каналі, де опубліковані відео з перекладом на жестову мову.
Крім того, спеціальні канали для глухих створені і в Телеграм, де вони можуть дізнатися корисну для себе інформацію і в текстовому режимі, і подивитися роз’яснення перекладача у відеоформаті. Існують регіональні Телеграм-канали, окремо по місту, району та області, а також спільний, що охоплює всю країну. Тут можна отримати і законодавчі та медичні роз’яснення, і дізнатися, де і коли вони можуть отримати гуманітарну допомогу, що дуже актуально сьогодні.
Як УТОГ працює в умовах війни
– З огляду на важку ситуацію в країні, ми всіляко дбаємо про те, щоб захистити людей, котрі не чують, і піклуємось про їхню безпеку. Адже їм, та й усім людям з інвалідністю, набагато важче, ніж здоровим.
У своїх ТГ-каналах УТОГ також цілодобово сповіщаємо про повітряну тривогу. Звісно, за бажання можна користуватися і звичайними ТГ-каналами, кому як зручніше.
Допомагаємо і тим, хто хоче виїхати якомога далі від небезпеки. З початком війни, якщо є інформація про можливість виїхати у більш безпечні місця, ми повідомляємо про це глухих та всіляко цьому сприяємо. У цьому плані також допомагали одне одному і самі члени УТОГ, глухі в тому числі з інших міст: привозили гуманітарну допомогу та організовували виїзд. Вивозити окремими автобусами не було можливості, тож користувалися транспортом, що виділяла обласна адміністрація, коли відкривали «зелені коридори». Виїхало дуже багато людей, особливо з Сум.
Тримаємо постійний зв’язок і з переселенцями як в Україні, так і за кордоном. Іноді доводиться спілкуватися з волонтерами та посольствами, аби вирішити чимало важливих питань.
Варто зазначити, що звертатися за допомогою до спеціалістів УТОГ переселенці можуть не лише в будь-якій області нашої країни, а й поза нею. Адже окрім Українського товариства глухих, існує і Всесвітня федерація глухих (ВФГ), із якою українське товариство тісно співпрацює, особливо зараз, в умовах війни.
