Сумна звістка надійшла з Кропивницького. Відійшов у вічність Андрій Михайлович Надєждін - заслужений художник України, член Спілки художників України, Національної асоціації митців, мистецтвознавець, провідний науковий співробітник художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна м.Кропивницький, талановитий педагог, просто унікальна людина, справжній патріот України.
Андрій Михайлович народився 19 червня 1963 року в родині нашого земляка - народного художника України, заслуженого діяча мистецтв України Михайла Володимировича Надєждіна.
Дід Іван, козак, котрий пройшов дві війни кавалеристом, і баба Гелена, в минулому гаптувальниця, яка знала стільки пісень і віршів, що й за день не перелічити, стали особливими вихователями Андрія, а хата й батькова майстерня - центром формування його світогляду.
«Найзагадковіший світ - то світ Батька-творця видимого й невидимого, перевтілювача земного й небесного - Дивомир художника». Так і з’єдналися культура народного побуту та високе мистецтво.
Батько і син Надєждіни
Основні цикли робіт: «Канівська феєрія», «Життя храму», «Титани і Боги», «Миттєві сни дорослих дітей» та ін. Здається, що художник десь тут, малює чергову картину. Так здається, коли з життя йде потужний талант, геніальний у своїй простоті і довершенні у Божій гармонії творити красу для людей.
Художник говорив: «Вікно, дерево, садок, кіт, змій, ворон і янголи, що шугають у небесах чи ходять, ніким не помічені, поміж нас, - символи моїх картин. Іноді мене запитують, чому в янголів на моїх картинах заплющені очі? Якщо вони їх розплющать, то ми засліпнемо від світла, а вони бачать душею».
З пеших днів війни Андрій допомагав ЗСУ і збирав кошти, брав участь у благодійних заходах.
Кілька тижнів тому ми спілкувались з Андрієм і повідомии йому новину, почувши яку, він дуже зрадів.
Ми розказали, що в районі Білопільської станції робочою групою з дерусифікації підтримано пропозицію назвати вулицю, де жили Надєждіни на їхню честь.
Андрій готував матеріал про історію своєї родини, про родичів, які досягли успіхів у різних сферах.
Але не судилось йому побувати на вулиці імені свої родини.
Андрій Михайлович Надєждін буде вічно жити в своїх картинах, у поезії та творах, які він написав, в учнях, яким проклав дорогу до творчості.
Царство Небесне Вам, Андрію Михайловичу...
