Вчора, 3 листопада, у Павлівках ворог зруйнував місцевий Будинок культури, пошкодив оселі людей, трактор, вбив козу.
Хто повідомляє: ОТУ Суми
По суті
Вчергове ворог цинічно знищує цивільну інфраструктуру у прикордонних селах Білопільської громади. 3 листопада опівдні росіяни з мінометів гатили по Павлівках.
Прильоти були якраз по будинках мирних мешканців. Загалом 30 мін розірвалося на прикордонні.
- Ми якраз у Будинку культури готували для видачі жителям села гуманітарну допомогу, фасували крупи й цукор, розкладали пакунки для видачі, - говорить староста Світлана Федорченко. - В Будинку культури нам допомагали всі працівники на чолі з директором.
На початку першої години ми почули перший "прильот", десь дуже поруч. Бахнуло гучно. Ми вже добре натреновані й по звуку визначаємо: далеко розірвався снаряд чи поруч. Цей прилетів дуже близько.
Реакція вже автоматична: ховатись. Ми забігли в Будинок культури й всі шестеро сховались у кутку сцени, біля глухої стіни. Але те, що почалось після перших прильотів, нам згадувати дуже важко. До десяти потужних ударів по будівлі будинку культури, вибиті вікна, двері...
Ми сиділи в кутку сцени й чули, як вилітають вікна, хитаються стіни, сиплеться стеля. Ми переживали не один обстріл, але щоб зовсім поруч розривались снаряди - це вперше.
Тільки стихла перша черга обстрілів, ми вже знаємо, що є дві хвилини до наступної хвилі, почали тікати до найближчого будинку в погріб. Вибігли на вулицю і чуємо - знову вихід. Впали на землю, снаряд упав неподалік. Потім другий, третій... У проміжках між вибухами добігли до хати, сховались у погріб...
Коли бігли, озирнулись на будинок культури. В тому місці, де ми ховались під сценою, був пробитий дах і у велику дірку впав снаряд. Якби дві хвилини, то ми б залишились на тій сцені назавжди, - хвилюючись розповідає Світлана Василівна.
Після обстрілів ми вийшли з погреба, подякували Богу, що залишились живі, подивились, що залишилось навколо... Все це дуже і дуже страшно.
Наш улюблений Будинок культури, куди вкладено стільки коштів, де проведено стільки свят, заходів, де збирались гості й жителі, розтрощений і побитий.
Пошкоджено й чотири будинки місцевих жителів, і новий сучасний трактор місцевого сільгосппідприємства.
- Після обстрілів погано стало нашій директорці будинку культури. Ми допомогли їй, дали ліки, побули поруч, - згадує Світлана Василівна.
Також ворог перебив лінії електропередач, село знову опинилось без електроенергії. Приїхав у село перший заступник Білопільського міського голови Олександр Кожухов і побачив масштаби руйнувань.
- Власникам всіх постраждалих будинків ми видали плівку. інші необхідні для першочергового ремонту матеріали, аби якнайшвидше укрити пошкоджений дах та закрити вікна. Також для даху надали шифер. Уже сьогодні, 4 листопада, енергетики відновили електропостачання у Павлівках. А вибухотехніки забрали три нерозірваних снаряди, які залишились у приміщенні будинку культури, в сараї одного з господарств та на городі, - говорить перший заступник.
Того ж дня ворог зруйнував залізничний вокзал у Волфиному. Станція не працювала з 2014 року, але ошатна будівля вокзалу залишалась окрасою села. Вокзал збудований ще у 19 сторіччі, пережив три дві війни, і "сусіди", які користувались ним десятки років, його зруйнували.
Під час обстрілу ніхто з мешканців села Волфине не постраждав.
Що було раніше
Шостого серпня ворог обстріляв Волфине і Павлівку: люди не постраждали, зруйновані господарчі приміщення і пошкоджено будинки
