Олександр Карпенко з Миколаївки, якого повернули з полну 11 жовтня, відзначив свій день народження 15 листопада і того ж дня поїхав у частину воювати.
Хто повідомляє: Миколаївський селищий голова Сергій Пасько.
По суті.
Воїн- захисник Олександр Карпенко з Миколаївки воює з травня.
- Разів 10 він ходив у віськкомат і просив, щоб його взяли в ЗСУ, - розповідає сестра Олена Тютченко. Олександр був комісований через хворобу серця, але не міг залишатись вдома. Можна сказати, що військкомат взяв штурмом. Йому мобілізували, аби він не набридав. Їхня частина воювала в різнх місцях, в осоновному на Донецькому напрямку. 24 липня з нм обірвався зв"язок. Ми не знали, що з нашим сином і братом. Шукали, писали, звертались у всі організації. І от отримали повідомлення, що Олександр і ще кілька його побратимів живі у полоні. Потім почався інший "етап" нашої "боротьби за брата". Об"єднавшись з родичами полонениих, зосередивши всі можливі і неможливі організації і групи, ми таки знайшли, де перебував Олександр.
Потім звертались до волонтерських і міжнародних організацій, аби ті посприяли якнайскорійшому поверненню Саші з полону.
І от 11 жовтня ми дочекались довгожданого повідомлення:
Потім дочекались і Сашу додому.
Дуже змінився, схуд, але більше нас заспокоював, ніж ми його.
Його і ще одного нашого земляка - Дмитра Єпіфанова- відправили на реабілітацію в Полтавську область.
Мама туди їздила, спілкувалась, чекали вдома.
Потім брату дали 12 днів відпустки.
Ми були щасливі всі ці дні.
До нас приїжджали його побратими, аби провідати Сашу і підтримати після полону.
В родині Карпенків прихали гості привітати і підтримати Олександра.
Втім, війна триває і військовослужбовець Олександр Карпенко отримав наказ і відбув у частину.
Відбув у день свого народження, 15 листопада.
Цього дня його привітали не лише рідні, друзі,побратими, а й Миколаївський селищний голова Сергй Пасько.
Він розповів:
- Наразі, після місячної перерви вдома, Сашко знову повертається до своїх побратимів на передову!
Бажаю відважному козаку міцного здоров‘я й сили! Ти наша гордість і честь! Пам’ятай про те, що ми чекаємо на тебе!
Низький уклін!
Ми не просто побажали Олександру перемоги і повернення додому, а й допомогли зібратись. Придбали комплект зимової форми, взуття, продукти. А ще нагадали його футбольне минуле, коли він виступав за футбольну команду Жовтневого.
Чекаємо повернення і ще зіграємо не один матч!
- Саша дуже зворушений підтримкою і допомогою як знайомих та і незнайомих людей. Дякує всім і каже, що обов"язково переможемо! - додає розповідь сестра Олена Тютченко.
Дякуємо герою-захиснику! Бажаємо, щоб "шаблі не брали, щоб кулі минали...!
