Олександра Ковальова знають не лише в рідному місті, але й на території усього колишнього Білопільського району. Одні пам’ятають його юнаком, який працював токарем у вагонному депо Ворожба, інші – за вчительським столом, із підручником історії в руках, а хтось – відповідальним, компетентним керівником. Найближче оточення знає його як хорошого сім’янина та щирого друга. На сьогодні він має понад 35 років трудового стажу в державній службі.
Олександр Ковальов народився у Ворожбі. Власне тут і почалася його трудова діяльність.
- Ще коли я був школярем, у нас була виробнича практика на базі вагонного депо. Та ще і обоє моїх батьків були залізничниками. Тож, цілком логічно, що після випуску я пішов туди працювати токарем, - розповідає Олександр Сергійович. – А от уже після служби в армії вирішив змінити токарний станок на книжки і пов’язати життя з освітою – пішов навчатися на історичний факультет Сумського педагогічного інституту ім.А.С.Макаренка. Після навчання повернувся до рідного міста і декілька років працював у Ворожбянських школах № 1 та № 4. У першій – починав лаборантом, потім був завідувачем бібліотеки, а в четвертій – викладав історію.
У 1988 році його, 24-річного юнака, запросили працювати інструктором по роботі добровільних народних дружин Білопільського райвиконкому. Раніше на території району були такі громадські формування, тож Олександру Ковальову йому довірили опікуватися та відповідати за організацію їхньої роботи.
- У ті роки моїми наставниками були Ніна Андріївна Клименко, яка на той час працювала секретарем Білопільського райвиконкому, і (нині вже покійний) Анатолій Степанович Шокун, який тоді працював заступником голови райвиконкому. Вони, можна сказати, дали мені путівку в державну службу, в усьому допомагали, підказували, радили...
Після реорганізації райвиконкому, до 1993, Олександр Ковальов працював спеціалістом у районній раді. А протягом наступних дев’яти років його місцем роботи стала Сумська митниця.
Згодом, закінчивши магістратуру державної служби при Харківському економічному університеті, у 2003 році знову повернувся до районної ради.
- Пропрацював там близько трьох років. А після виборів у 2006 мене обрали секретарем Ворожбянської міської ради. Тут і працюю вже 16 років… Четверте скликання поспіль депутати довіряють мені обіймати цю посаду.
- З чого починається Ваш робочий день?
- Зазвичай – із прийому громадян. Люди звертаються з різних питань: комусь потрібно видати довідку, комусь надати матеріальну допомогу на лікування, когось вислухати, порадити, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації, та прийняти правильне рішення.
- Скільки жителів громади в середньому звертаються до Вас за день?
- Важко сказати... Двадцять, може тридцять. Ідуть протягом усього дня. До речі, якщо колись у міській раді були чітко визначені дні прийому – у понеділок та середу, то вже декілька років поспіль ведемо прийом щодня. Незалежно від того, чи була в країні пандемія ковіду, чи почалася війна – все одно приймаємо всіх, адже кожен іде зі своїми проблемами, важливими питаннями, які не чекатимуть «слушної нагоди» чи сприятливої ситуації.
Як розповідає Олександр Ковальов, із початком повномасштабної війни відвідувачів стало ще більше, бо додалися й внутрішньо переміщені особи, яким також потрібна допомога та консультація. Тож, роботи вистачає.
- Користуючись нагодою, вітаю своїх колег та ветеранів державної служби з професійним святом. Незважаючи на війну, цей день об’єднує всіх, хто вболіває за проблеми своєї території, дбає про розквіт і зростання нашого міста і старостатів. І я вірю, що ми обов’язково вистоїмо і відбудуємо все, що сьогодні так підступно намагається знищити ворог. Тож, бажаю всім міцного здоров’я, впевненості та мирного неба!
- Мені пощастило працювати з Олександром Сергійовичем 16 років. Він – не лише відповідальний працівник, у якого вся документація завжди в порядку, але й надійна людина, на яку можна покластися у всіх важливих питаннях, - говорить про свого працівника Ворожбянський міський голова Андрій Дружченко. – Добрий і порядний, виважений та спокійний, завжди ввічливий і до відвідувачів, і до своїх колег. Хороший друг і люблячий чоловік та батько. І це можуть підтвердити всі, хто його добре знає.
