Наша землячка, поетеса та письменниця Олена Макарчук, біографія якої тісно пов'язана з селищем Улянівка, що на Білопільщині, стала переможницею Всеукраїнського конкурсу оповідань "Open World", у номінації "За кращий твір, пов'язаний із Сумщиною". На конкурс вона представила твір про Іскрисківщину.
Ми попросили пані Олену більш детально розповісти не лише про сам конкурс та його умови, а й про її творчу діяльність, яка не просто супроводжує її протягом багатьох років, але й приносить користь захисникам нашої країни.
Пані Олено, розкажіть трішки детальніше про конкурс. Які були умови, хто - організатор?
- Конкурс "Open World" проводиться з 2019 року, отже, вчетверте. Попередні три конкурси були на довільну тему, плюс – спецвідзнака за твір, пов’язаний із Сумською областю (про героїв Сумщини, історії міст, селищ, тощо). А цьогоріч для конкурсу обрали тему «УКРАЇНА 4.5.0».
Фото: facebook.com/Конкурс оповідань "Open World"
На розгляд приймали оповідання, в яких знайшли відображення події, що відбуваються в Україні та світі: боротьба, героїзм, виживання, переселення, обнадійливі історії та історії, які показують увесь трагізм ситуації. У прозових творах також мали бути зображені мрії про мирне життя після війни, плани та візуалізації, яким стане світ.
Матеріали на розгляд журі можна було подавати, починаючи з 1 травня, протягом наступних шести місяців, до 1 листопада. А переможців оголосили 15 грудня. Дуже рада, що серед них опинилася і я.
Крім того, відзначені оповідання й тексти, які потрапили до короткого списку, згодом опублікують у колективній збірці за 2022 рік, збірку презентуватимуть в Україні та за її межами, а також планується переклад оповідань на англійську.
Скільки в конкурсі було учасників? Хто був у журі?
- Зазвичай, у конкурсі брали участь понад 500 творів, але цьогоріч, через те, що звузили тему, було 299.
«Батьками» конкурсу є його засновник та меценат із США Аддісон Гоффман, український поет, науковець, фольклорист, громадський діяч, керівник міської мистецької студії «Орфей» Сергій П’ятаченко, який очолює оргкомітет конкурсу, та поетеса, перекладачка й художниця Наталка Бурмака.
Організатори літературного конкурсу (зліва направо) Аддісон Гоффман, Наталка Бурмака і Сергій П’ятаченкоФото: Урядовий кур'єр
Також у журі - український письменник, поет, перекладач, журналіст, голова Сумської організації національної спілки письменників України Олександр Вертіль.
Яке Ваше оповідання перемогло в конкурсі? Розкажіть трішки, про що воно?
- На конкурс я представила оповідання «Пищик». У ньому – розповідь про невеличке село Іскрисківщина на Білопільщині, розташоване на самому кордоні з росією. Тут описана історія родини ще з часів Голодомору: родинна сага у форматі оповідання.
Всі перепетії сюжету розкривати не буду, бо інакше не цікаво буде читати.
Вже після написання з подивом дізналася, що повість "Вулє ву чайок, мсьє?" Марини Гримич теж присвячена цьому селу, хоч воно там і не називається. Здогадалася за назвою станції Ворожба і тому, що там згадується сільськогосподарська школа (зараз училище), яку у 1884 році при економії заснував Іван Миколович Терещенко.
В моєму оповіданні теж побіжно згадується цей навчальний заклад. Зрештою, саме його обстріли в серпні і надихнули мене на написання мого твору. Було неймовірно шкода, що училище з такою багатою історією так цинічно знищується. Обстріл був саме поштовхом до написання, хоча до твору він не увійшов.
Гуртожиток Іскрисківщиньского училища, знищений ворожими обстріламиФото: Олексій Міллер
Прочитала все, що знайшла в інтернеті про це село, подивилася кілька роликів на Ютубі про нього. Зрештою, вийшов такий ось твір. Кілька його героїв мають прототипів, кілька - плід моєї фантазії. Планую побувати там влітку 2023. Моє рідне село Улянівка недалеко.
Протягом якого періоду Ви його писали? Так би мовити, як довго відчували «муки творчості»?
- Не скажу точно, як довго, але це одне з тих оповідань, які написані буквально на одному подиху і майже без редагування. Після написання попрацювала більше, як коректор - тавтологія, помилки, одруківки, кілька переставлених місцями слів. В цьому випадку мук, як таких, не було. Хоч інколи, буває, дуже важко йде.
Я доскіплива до себе. У творчості намагаюся підчищати все по максимуму, хоча це не завжди легко: інколи психологічно важко виправляти деякі тексти, знову і знову занурюючись у свідомість своїх героїв.
Де можна почитати оповідання?
- У збірнику, який буде виданий, імовірно, в 2023 році. Попередні три конкурси - довелося чекати на збірник за результатами трьох років: 2019, 2020, 2021. Туди увійшли лише твори-переможці.
Цьогоріч у збірник увійдуть всі твори з короткого списку. Зокрема в спецвідзнаці твори, пов'язані з Сумщиною, три оповідання. Хоча, дуже пишаюся, що мені пощастило бути єдиною переможницею в цій номінації. В загальній номінації - перше, друге, третє місце, плюс заохочувальна спецвідзнака. Надрукують теж усіх із короткого списку.
В яких конкурсах Ви брали участь раніше, в яких перемагали чи були призером?
- Якщо скласти докупи свої творчі досягнення станом на сьогодні, адже деякі конкурси ще не оголошували результати, загалом на моєму рахунку, починаючи з 2017 року – 11 конкурсів та фестивалів, у яких була і фіналісткою, і лауреаткою, і дипломанткою, і переможницею... Наразі очікую на результати ще двох конкурсів.
Скільки загалом написали книг? Які з них мають для Вас особливе значення? Де можна придбати Ваші книги?
- Я авторка двох книг поезії: "Я прийду в твої сни" (Видавництво "Твори" 2016) та "Мій сонячний зайчику" (Видавництво "Твори", 2020). Також написала збірку короткої прози "Листи до Фроди" ("Наш Формат", 2021).
Фото: facebook.com/Листи до Фроди
Прозу почала писати у 2017 році. А до того казала, що проза - то «не моє». Не вмію. Не можу. Не буду! Перше оповідання, автором ідеї якого був Антон Дубодєлов, мало назву "Операція". А першим власним оповіданням стали "Соняхи", які, разом із оповіданням «Шарп» увійшли до збірки під редакцією Василя Піддубного «Слово про війну».
Фото: З особистого архіву письменниці
Василь був на фронті у 2014, і сьогодні захищає країну від ворога. Також порадила йому багатьох авторів, твори яких увійшли до його збірки. Допомагаю Василеві продати його книги, зокрема – за кордон.
Василь Піддубний та Олена МакарчукФото: З особистого архіву письменниці
Щодо моєї поезії, то її можна придбати у мене. "Листи до Фроди" – в Сумах, у книгарні "Буква". Можна й через інтернет, у практично всіх інтернет-книгарнях, чи безпосередньо у мене. Є електронна версія.
Почитати «Листи до Фроди» можна на ресурсах «Наш формат», Книгарня Є чи yakaboo.
А ще дуже приємно знати, що мої «Листи до Фроди» читають не лише в Україні, але й за кордоном: у Канаді, Португалії, Італії, Німеччині, Польщі, Чехії, Італії, Швеції…
Ви ж не лише письменниця, а й волонтер. Як саме Ваша творчість допомагає ЗСУ?
- Моє книжково-пиріжкове (як я називала) волонтерство розпочалося з виходу у світ моєї першої книги "Я прийду в твої сни". Банальна бізнес-ідея (некомерційно-благодійна). Я можу мовчки витратити 50 грн на ЗСУ, і вони отримають 50 грн. А я від допомоги отримаю задоволення. А можна надрукувати книгу за 50 грн, продати її за 70 (точніше ВІД 70 грн, було що і 1000 давали за тоненьку збірочку віршів). Покупець книги отримує книгу, яку можна читати, а ЗСУ отримує не 50 грн, а більше. Я ж отримую, по-перше – читача, по-друге – ще більше задоволення від того, що допомогла. І ця схема працювала не лише з першою книгою, а і з колективними збірниками, упорядницею і редакторкою яких я була: "Напиши про війну", "В дитячий світ прокралася війна", "Занадто рано стали ми дорослими", "Дитяча мрія", "Мама, матінка, матуся".
Фото: З особистого архіву письменниці
Чому книжково-пиріжкове волонтерство? Бо моє волонтерство розпочалося з посилок у Дніпропетровський військовий шпиталь і це часто були саме пиріжки, куплені за гроші від продажу книг.
Пріоритет у моїх збірниках завжди мали саме бійці, і дехто з них дебютував на папері саме в моїх книгах. Зокрема, світлої пам'яті – Гліб Бабіч.
Гліб Бабіч та Олена МакарчукФото: З особистого архіву письменниці
Потім була його власна книга, але першою була саме "Напиши про війну", яку я у 2017 році презентувала Білопільській бібліотеці, до речі, саме на свято Миколая.
Крім того, я є редакторкою та однією з перекладачок збірки віршів Віктора Залевського, який із 2015 року захищає Україну ("Мені не все одно"), а також добровольця Правого сектору, українця з Ірландії Патріка (Сергія Адаменка) – ("Політ метелика" та "Погляд ворона"). Готується до друку третя, остання книга трилогії.
Чи працюєте над власними новими творами зараз? Натякніть, про що буде наступний твір.
- Я вперше пишу роман. Він буде про війну. Буквально від Другої світової до сучасного повномасштабного вторгнення, а також миротворча місія в Іраку, дві чеченські війни. Головна тема - саме вплив війн на дитячі та жіночі долі… Також хочу продовжити проєкт "Листів до Фроди" - видати ще нові листи-сповіді і цього разу не лише від жінок.
Довідково:
Олена Макарчук – сумчанка, біографія якої тісно пов’язана з селищем Улянівка. Тут жили її рідні, Олена проводила в селищі своє дитинство.
Авторка двох книг поезії: "Я прийду в твої сни" (2016) та "Мій сонячний зайчику» (2020), збірки короткої прози "Листи до Фроди" (2021).
Участь у конкурсах:
- дипломантка фестивалю "Вир" (2017, Білопілля);
- фіналістка конкурсу короткої прози про Київ «Як тебе не любити…» від Коронації слова у 2018 та 2019 рр.;
- фіналістка Міжнародного конкурсу есе і новел «WorkStory: робота у фокусі літератури», 2021 р.;
- І місце в конкурсі «Код – українець» від Колізею пера, 2021 р.;
- лауреатка IV Всеукраїнського конкурсу малої прози ім. Івана Чендея, 2021 р.;
- фіналістка конкурсу Кримський Інжир/Qırım İnciri, 2022 р.;
- дипломантка VI Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича, 2022 р.
- Посіла ІІ місце в конкурсі фестивалю «Шодуарівська Альтанка», 2022 р.,
- ІІ місце в ІІІ Фестивалі-конкурсі поезії та авторської пісні імені Віктора Ізотова "БЕРДИЧІВ СКЛИКАЄ ДРУЗІВ" (ІЗОТОВ-ФЕСТ-2022);
- переможниця в номінації "За кращий твір, пов'язаний з Сумщиною" Конкурсу оповідань Open World 2022 р.;
- фіналістка конкурсу містичних оповідань ЛітКон від видавництва "ЛітВир", 2022 р.
