27 лютого у Ворожбянській громаді російський безпілотник поцілив в автомобіль, у якому їхали троє чоловіків. Унаслідок удару загинули двоє братів із Білопілля — Рамін та Рафаел. Ще один 53-річний пасажир отримав поранення.
За кілька тижнів Раміну мало б виповнитися 22 роки. Рафаелові був 31 рік. Молоді, сповнені планів, із майбутнім, яке обірвалося в одну мить.
Ворог переслідує цю родину понад 30 років...
Їхня родинна історія — це історія вимушеної втечі від війни. Як розповідають друзі загиблих, свого часу їхні батьки виїхали з Азербайджану під час конфлікту в Нагірному Карабасі, рятуючись від бойових дій. Україна тоді була мирною країною. Хто ж думав, що ворог, від якого втекли з рідної землі, настигне і тут. Частина родичів оселилася в Грузії, інші знайшли прихисток в Україні. Саме тут, на Сумщині, понад 30 років тривало мирне життя родини. Тут народилися Рамін і Рафаел — громадяни України. Тут вони росли, навчалися, будували свої плани, мріяли про майбутнє в мирній державі.
Україна стала для їхньої родини другою Батьківщиною. Та війна знову наздогнала. Той самий агресор, через якого колись довелося покинути рідний дім, прийшов і сюди. Життя двох братів обірвалося під ударом російського безпілотника.
У матері залишився невимовний біль втрати.
Братів планують поховати в Грузії — поруч із родичами, які нині живуть там.
Ця трагедія ще раз нагадує: мир і безпека не можуть бути гарантованими там, де поряд залишається агресор, що не відмовився від насильства. Поки триває війна, під загрозою залишається найцінніше — людське життя.
Світла пам’ять Раміну та Рафаелу...
