До Дня енергетика, який в Україні відзначають 22 грудня, ми, зазвичай, фотографували працівників цієї галузі, розповідали про ветеранів, писали про плани. Цього року, аби хоч на кілька хвилин поговорити зі старшим майстром Білопільської дільниці філії «Сумський РЕМ» Олександром Горяєвим, довелося чекати черги через постійні дзвінки йому.
- Коли перший дзвінок сьогодні Ви отримали?
- Десь о 5 ранку.
Старший майстер Білопільської дільниці філії «Сумський РЕМ» Олександр ГоряєвФото: Скрін із відео "Особливий погляд"
- А вчора останній?
- Зараз гляну точно, о 2.20.
- І як в такому режимі жити та працювати?
- А у нас є вибір? Так працюємо сьогодні не одні ми. Вся країна в умовах війни переживає труднощі.
- Але ж до вас сьогодні особливо увага.
- Це цілком прогнозовано, бо електроенергія – це не просто світло, це - тепло, це - зв’язок, це - життя. І відчуваємо ми це, на жаль, тоді, коли електрика відсутня.
- На скільки від вашого невеликого підрозділу залежить: буде світло в оселях чи ні?
- Зараз від нас залежить зовсім небагато. Втім, іноді людям важко пояснити, що ми не виробляємо «світло», а лише забезпечуємо його безперебійну «доставку» мережами. Коли мені вдень і вночі телефонують із питанням про ввімкнення світла, проводжу паралель: висловлювати претензії місцевим енергетикам щодо відсутності електроенергії, це все одно, що звинувачувати водія машини, яка доставляє хліб, що хліб він привіз неякісний. Він же його не випікає, лише довозить. Так і ми. Нам, як усім жителям, доводять графіки, а іноді про аварійні виключення ми дізнаємось за кілька хвилин.
- Це події останнього місяця. Але ж до цього ви працювали в не менш важких умовах.
- Так. Наше життя, як і всієї країни, розділилося до 24 лютого і після. А наше ще й після 23 квітня має інший сенс. Саме 23 квітня ворог вперше обстріляв Атинськ і пошкодив підстанцію. Тоді ми зрозуміли: у нас починається новий етап життя і роботи. І пішло-поїхало. Обстріли й пошкодження електромереж у Павлівці, Ободах, Рижівці. Розбиті трансформатори, порушені опори, розірвані дроти… Були такі випадки, коли виїхали, відремонтували. Не встигли повернутись, як знову телефонують: обстріл і пошкоджено по-новому…
- Чи маєте ви захист: бронежилети, каски?
- Так. Сьогодні виїзні бригади, які працюють на прикордонні, мають індивідуальні засоби захисту. Нам доводилось ремонтувати лінії за 200-300 метрів від кордону.
Білопільські енергетики забезпечені засобами захистуФото: Сумська РДА
- Страшно?
- Звичайно, ми ж усі нормальні люди. Я не один раз виїжджав разом із бригадою, аби підтримати хлопців. Бачив і розумів, що їм доводиться відчувати і як берегтись. Не лише обстріли небезпечні. Багато замінованих територій, доріг, є нерозірвані міни, снаряди. Це теж небезпечно. Співпрацюємо з військовими, бо самим часто їхати не дозволяють.
- Але ж їдете...
- Ми зараз лише місяць живемо з перебоями електроенергії. А жителі Павлівки, Рижівки, Іскрисківщини жили по п’ять днів без електрики. Вони ж - наші люди і ми не маємо права їх залишити.
- Чи вистачає обладнання та інших запасних частин для ремонтів?
- Наша енергосистема - складний механізм. Так, у дечому ми були не готові до таких пошкоджень. Якби знав… Якби знали, то, можливо, по-іншому вибудовували схеми подачі електроенергії, в тому числі й на прикордонних територіях. Зараз деякі підстанції працюють на «чесному слові», з останніх ресурсів. Ремонтувати там фактично вже нічого. Але ж наші люди можуть зробити щось із нічого. Отак і працюємо.
- Окрім прикордонних територій та зон бойових дій, залишився за Вами і весь колишній Білопільський район?
- Так, ніхто не скасовував і виїзди на виклики в Миколаївську зону, і планові ремонти, і реагування на природні стихії. Вітер, сніг, пошкодження ліній – всі наслідки нам доводиться ліквідовувати.
Енергетикам Білопільщини доводиться сьогодні працювати в небезпечних умовахФото: Скрін із відео "Особливий погляд"
- Є кому працювати?
- Так. Колектив залишається беззмінний, окрім призваних до лави ЗСУ. Всі на місці, працюємо.
- Чи є додаткові виплати тим, хто виїжджає в зону бойових дій? Іншими словам - під обстріли.
- Хіба що подяка жителів, відчуття причетності до важливої справи. Ні, ми не маємо жодного додаткового статусу чи окремих виплат.
- Ваші побажання колегам?
- Хлопці, тримаймося! У нас свій енергетичний фронт і нам не можна відступати. Я дякую всім своїм колегам, їхнім родинам, усім, хто нас підтримує і ставиться з розумінням до всіх викликів війни. Ми переможемо всі разом.
