Як фінансовий аналітик та інженер управління літальними апаратами навчились робити найсмачнішу в Білопіллі шаурму.
Війна змусила багатьох переосмислити своє життя і знаходити виходи, здавалось би з безвихідних ситуацій. Візьмемо наше Білопілля. Чимала кількість торговельних точок закрилася, підприємці і підприємства не працюють. Багато хто виїхав чи припинив діяльність.
«Всьо пропало…» - кажуть панікери і біжать у чергу за гуманітаркою чи збирають валізи… «Не дочекаєтесь..» кажуть ворогу незламні білопільці і відкривають у зоні бойових дій власний бізнес. От саме про таких і наша розповідь.
Карен Карапетян і Олександр Янченко – білопільці, які повернулись у рідне місто на початку війни. У кожного своя історія.
Карен народився у Нагірному Карабасі і його родина приїхала на Сумщину на початку 90, коли на його Батьківщині почалися бойові дії. Долю його родини, як і тисяч інших, зруйнувала війна. (На жаль, жити на уламках срср було небезпечно тоді і страшно нині).
П’ятирічний хлопець разом із родиною переїхав на Білопільщину. Тут пішов у школу, закінчив її і поїхав навчатись у Харківський політехнічний університет. Після закінчення по спеціальності «Фінансовий аналітик» працював на одному з харківських підприємств і жив на Салтівці.
- Після того, як ми фактично 46 днів просиділи у підвалі, вирішив повернутись у Білопілля. Тут, звичайно, теж не дуже безпечно, стріляють. Але тут мешкають батьки, тут я всіх знаю, знають мене… Сидіти, склавши руки, і чекати допомоги звідкись – не в правилах нашої сім’ї. Ми завжди працювали і самі заробляли на хліб, - говорить Карен.
Разом із земляком Олександром Янченком вони вирішили відкрити заклад швидкого харчування. Такий собі фаст-фуд. Пару місяців робили ремонт у сторічному приміщенні. Тут фактично все довелось замінювати, бо ж збирались працювати самі. Тож і вкладали час та кошти в ремонт. Як розповідає підприємець, багато хто скептично ставився до їхніх планів. Мовляв, у Білопілля «прилатає», в будь-який момент все може бути зруйноване.
- Я приїхав із Харкова і бачив багато: і як руйнували, і як люди відбудовували зруйноване...
Ми говорили з Кареном, а він в цей час готував мені шаурму та сирні кульки. Руки фінансового аналітика вправно кришили капусту і смажили лаваш. В цей час світло в місті було вимкнене, але у хлопців працювали лед-лампочки та газовий гриль.
- Ми готові до всього, – продовжує розмову Олександр Янченко, який на той момент закінчив готувати чай, аромат якого наповнив приміщення. - Чаїв у нас високий асортимент, взимку їх замовляють часто.
А далі продовжив:
- Ми готові до різних подій, і опалення маємо як пічне, так і електричне, і готувати можемо як на електроплитах, так і на газовій та мангалі, який збудували у дворі. Є можливість готувати замовлення «з собою», пакуємо продукти і віддаємо гостям на замовлення.
- Хто придумав назву та оформлення закладу? - поцікавилась я в Олександра.
- Ідея відкрити подібний заклад, як і його концепцію з відкритою кухнею, у мене виникла давно, ще коли я жив і працював за кордоном. Там такі заклади дуже популярні і за вмілої організації у них багато відвідувачів, вони прибуткові. Чому б не спробувати у Білопіллі?
Назва brutal відповідає концепції, хоча б у розмірах порцій. Наша котлета дійсно «брутальних», тобто великих розмірів. На замовлення виготовляємо шаурму вагою до 800 грамів! У нашому меню сьогодні до 20 базових позицій. Але на замовлення ми можемо міксувати. Приміром, у лаваш можемо «збирати» різні види наповнення за вподобанням гостей.
Також готуємо каву на кавомашині з цільнозернової кави, яку перемелюємо з зерен на місці. Зігрітися можна і чаєм, який у нас у широкому асортименті. Маємо постійних клієнтів і вдосконалюємо меню.
- Де придбаваєте продукти, адже зараз логістика доставок досить складна?
- Максимально вивчили можливості місцевих підприємців, все, що можна купити тут, купуємо як у виробників, так і в торгівельних точках. Деякі товари та продукти нам привозять з усієї України.
Є певні вимоги до продуктів. Ми не готуємо з замороженого м’яса, лише зі свіжого та охолодженого. Тож, приміром, шашлик завжди є в асортименті, а стейк треба замовити хоча б за добу, бо, повторюю, заморожене м’ясо не використовуємо.
- Не можу втриматись від питання: шаурма це ж «шкідлива їжа». Як із «здоровим» харчуванням?
- Це - один зі стереотипів, які ми намагаємось своєю роботою зруйнувати. Ми використовуємо лише натуральні інгредієнти. Про м’ясо я вже сказав. Овочі, сир, зелень, лаваш – все це натуральне, без консервантів. А щодо майонезів та соусів, то тут є свій рецепт. Ми самі готуємо соус «Дзадзики» на основі йогурту (його рецепт ми даємо на цій сторінці нижче). Тож наше харчування - цілком здорове і збалансоване.
Закладу такого типу в Білопіллі не було. Тож ми вирішили відкрити. Поки що «напрацьовуємо» своїх клієнтів. Багато хто замовляє страви телефоном і готуємо «з собою». Люди забирають і їдять вдома, - говорить Олександр.
В кафе затишно, оформлено все по-сучасному. Відкрита кухня і ти бачиш, як готується твоє замовлення. Поки ми говорили з Олександром, Карен приготував шаурму та сирні кульки. Запакували з собою. Говорили, до речі, з Кареном, українською мовою.
- Давно мову вивчив?
- З дитинства. Я ж навчався у Білопіллі в школі. Але в Харкові говорив російською, бо це російськомовне місто. Та з початком війни говорю українською.
Поговорили ми з Кареном і про його малу Батьківщину – Нагірний Карабах, де і зараз мешкають його родичі.
- Сьогодні там знову неспокійно. Частина території знову загарбана, Лачинський коридор перекритий. Ніде спокою немає, але ми все-одно вистоїмо, - запевнив Карен і пішов готувати чергове замовлення.
Вже вдома ми з чоловіком спробували привезені наїдки. Смачно. Рекомендую. Дякую хлопцям за смачну їжу і відданість Білопіллю в такий непростий час.
Соус «Дзадзики»
Соус - вдале доповнення до будь-якої страви. Є кілька варіантів подачі соусу: якщо його готують для коржів або хліба, то консистенцію роблять густішою. А якщо планують подати до м'яса або риби, то роблять його рідким. Якщо не дотримуватися правил, то можна злегка віджати сік з тертого огірка і відразу використовувати масу.
Інгредієнти:
1 огірок, 2 зубчики часнику, оливкова олія, йогурт - 0,5 л, кріп - пучок, 2 гілочки м’яти (за смаком), 1 лимон, сіль - за смаком.
Приготування:
1. Вимийте і розріжте огірок уздовж, вичистіть насіння ложкою і натріть його на крупній тертці. З молодого огірка можна не знімати шкірку.
2. Викладіть огірок в сито і поставте його над чашкою, додайте трохи солі і перемішайте, залиште на пару годин або на ніч у холодильнику, періодично перемішуйте масу, щоб стекла максимальна кількість рідини.
3. Очистіть і вичавіть через прес часник, додайте до нього оливкову олію, залиште на пару годин.
4. Дістаньте огіркову масу (рідину не використовуйте) і розподіліть її на паперовому рушнику, висушіть трохи і додайте до часниково-оливкової суміші, потім влийте йогурт.
5. Вимийте зелень і наріжте дуже дрібно, додайте до соусу, вичавіть сік лимона і гарненько перемішайте, посоліть за смаком.
6. Подавайте соус із теплим хлібом, питою або лавашем. А якщо плануєте до м'яса, то розбавте соус ще йогуртом або огірковою рідиною.
Смачного всім!
Цей матеріал створено в рамках проєкту «Сила місцевих медіа – для посилення згуртованості українців», що реалізується Громадською спілкою «Українська Асоціація Медіа Бізнесу» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».
