«Майже вся наша земля знаходиться на самому кордоні з аншлагом «Проход запрещен! Россия!». Але це нас не зупиняє – працювати все одно треба», - говорить сільгосппідприємець із Ободів Іван Коропець.
У чоловіка в користуванні – 600 гектарів землі: в Ободах, Павлівці, Іскрисківщині та Рижівці. Більша частина з них – це переважно особисті паї учасників АТО/ООС. На полях висівають сою, пшеницю, ріпак, соняшник та кукурудзу.
- Почав працювати на землі шість років тому, фактично з нуля. Орендував землі та взявся за роботу. Згодом підкупив техніку, зараз уже маю шість тракторів. Усе ж робилося для того, аби жити і працювати, збирати врожай, і хто тоді міг уявити, що всі наші плани зруйнує війна.
Від ворожих обстрілів наша земля потерпала фактично з перших днів, особливо – по Іскрисківщині та Рижівці. І боєприпаси на полях виорювали, і гільзи… А коли ворог залишив Сумщину, почалися обстріли кордону з території росії. Тоді вже почало прилітати і по полях, і по будівлях, і по людських оселях…
- Чи були моменти, коли обстріл заставав Вас і Ваших працівників у полі й доводилося «згортати» роботу?
- Звісно, були. А колись, саме збирали урожай, почався обстріл. Перший снаряд, прилетів прямо в ангар, рознесло ворота. Ми з хлопцями саме були в ангарі, одразу кинулися до погреба. А між третім і четвертим вибухом вдалося втекти в село. Там знову ховалися в погребах.
Не раз прилітало і біля моєї хати. Город обстрілювали чотири рази, і «касетами», й іншими снарядами, ось і тижнів два тому, туди прилетіло вісім мінометних снарядів. Під час одного з таких обстрілів осколками вбило моїх голубів, які сиділи на даху…
- Ваша техніка страждала від обстрілів?
- Техніка не дуже, а в ангари з зерном кілька разів прилітало, були прямі влучання. Розіб’ють – відбудовуємо, розіб’ють вдруге – і знову беремося за інструменти. Зараз уже закупили матеріали наперед. Якщо знову розіб’ють – будемо перекривати.
Крім того, чотири поля, які я орендую, - заміновані. Тож, працювати на тих територіях зараз немає можливості. Навіть урожай не встигли там зібрати…
- Скільки у Вашому господарстві працівників?
- Загалом, залежно від сезону, у мене – до 12 робітників. Працюємо всі разом. Виїжджаю з ними і в поле, і до ангарів, тоді й хлопці менше бояться небезпеки.
- Чи не радять Вам родичі та знайомі виїхати у більш безпечне місце?
- Звісно, друзі радять, але моя позиція принципова. Головне, що моя родина зараз у безпеці. А є в селі й такі люди, що після обстрілів прибігають позловтішатися, подивитися на розкурочені ангари. Мовляв, он глянь, як порозбивало! – і сміються...
- Великих збитків завдала війна Вашому господарству?
- Якщо брати по врожайності, то вклали більше, ніж зібрали. Приблизно на 20 відсотків опинилися в мінусі. Бо й ціни нормальної на продукцію немає, і збут дуже поганий… Дотацій держава теж не дає. Але, знову ж таки – працюємо і далі, робимо все від нас залежне, розраховуємось із пайовиками. На сьогодні (від ред.: станом на 19 січня) орендну плату виплатили майже всім, днями завершимо…
- Вам не страшно працювати під обстрілами?
- Страшно всім, бо ми звичайні люди. Але за нас роботу ніхто не зробить. Втекти можна будь-коли, хоч і сьогодні. Питання – куди? Ми тут народились і виросли, тут наша земля. Так само працюють на прикордонні й інші місцеві сільгосппідприємці, так само на їхні поля прилітають снаряди. Але ж життя триває. Якщо всі втечемо і сядемо десь у безпеці, склавши руки, хто ж залишиться і що тоді буде з нашою країною?
Хотів би подякувати своїм мужнім хлопцям-хліборобам, за те, що не злякалися і не кинули роботу, що ми всі разом продовжуємо нашу справу, дбаємо про врожаї і тримаємося, попри небезпеку. Завдяки таким людям – самовідданим і відчайдушним – ми все здолаємо і витримаємо.
Сільгоппідприємець допомагає старостатам
- Іван Олександрович завжди допомагав нашому старостату. До нього можна звернутися з будь-яких питань, які стосуються нашої території, - розповідає Ободівський староста Віктор Василега. – Його допомогу ми особливо відчули з початком повномасштабного вторгнення. Ця людина не залишила ободівців напризволяще і з перших днів допомагає з доставкою гуманітарної допомоги, прочищає дороги, виділяє техніку і зі своїм колективом допомагає заготовляти дрова для опалення сільського будинку культури. Також він допоміг із завезенням безкоштовних дров населенню.
Крім того, як зазначає староста, їхню територію підтримало ТОВ «МХП – Урожайна країна», яке допомагало паливно-мастильними матеріалами, коли навесні минулого року були великі перебої з пальним. Адже на початку повномасштабної війни була проблема з постачанням хліба до Ободів, доводилося організовувати поставки самотужки, але для цього було потрібне пальне. Згодом постачання хліба налагодилося.
- Також хотів би подякувати перевізнику Сергію Мусі та його водію Володимиру Анатолійовичу, які двічі на тиждень забезпечують стабільне сполучення нашого села з Білопіллям. Велика подяка і підприємцям – подружжю Козолупів, які постійно доставляють нам продукти, та Хотінському хлібозаводу за доставку хліба. Навіть у таких небезпечних умовах ці люди забезпечують наших жителів усім необхідним.
На жаль, є й ті, хто у скрутні часи відсторонився. Як то кажуть, війна дала зрозуміти хто є хто… Але тримаємось, попри все. Забезпечуємо людей зв’язком, продуктами, сполученням і дякуємо тим, хто не залишає в біді, - говорить Віктор Василега.
Цей матеріал створено в рамках проєкту «Сила місцевих медіа – для посилення згуртованості українців», що реалізується Громадською спілкою «Українська Асоціація Медіа Бізнесу» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».
