Рік повномасштабного вторгнення виявився величезним випробовуванням усіх нас на міцність, патріотизм, уміння об’єднуватись і виживати. Але цей рік не зупинив прагнення українців до продовження життя. Це підтверджує передовсім і кількість народжених дітей у Білопільській громаді.
Як народжувалися «діти війни», як батьки справлялися з доглядом малюків, які імена найчастіше давали та які медичні послуги отримують новонароджені - наша розповідь.
На 25 лютого запросили гостей відзначити народження онуків
У головного лікаря Білопільської «первинки» Костянтина Рожина спогади про перші дні війни розділилися на дві паралелі. Перша – це робочі моменти: забезпечення повноцінної діяльності закладу. І друга – це турбота про онуків-двійнят.
- Наші Марк та Маша народилися 11 лютого.
Перше фото малюків, зроблене 11 лютого 2022 року.
Для нас із дружиною це була і є найбільша радість і втіха. Ми готувалися до приїзду малюків у наш будинок у Білопіллі. Виписали їх із лікарні 20 лютого, а на 25 ми покликали гостей: друзів, родичів, аби відзначити у сімейному колі цю подію. Зробили деякі закупи, готувалися, - згадує дідусь Костянтин Олегович. - Але з 24 лютого почалися зовсім інші проблеми. А закупи їжі, які робили напередодні, дуже стали в нагоді впродовж майже місяця.
Це був найскладніший місяць у житті родини. Разом із дружиною, сином та невісткою опікувалися малюками. У перші тижні стояли в чергах за памперсами, бо не менше 20 треба було на добу. Кілька разів під час тривоги та обстрілів Білопілля спускалися з малими у підвал, де і зараз стоїть запас води, консервів, памперсів і дитячого харчування. Дідусь навіть фото показав зі зроблених запасів.
Фото: з архіву родини
- Гуляли фактично тільки у межах двору. Так і росли. Вже відзначили рік.
Щасливі бабуся і дідусь з онуками!
Із Білопілля нікуди не виїжджали і поки не збираємося. Маю фото і в підвалі, і на прогулянці, під час сирени. Виростуть - покажу, як вони гартувалися в умовах війни, - продовжує розповідь Костянтин Рожин. - Як лікар, я слідкував, щоб були дотримані всі процедури щеплень, щоб діти отримували і повноцінне харчування, і догляд. Поки все добре. Ростемо на радість батькам і нас із бабусею!
Відзначили річницю найменших Рожиних: батьки і малюки
Першою в громаді цьогоріч заявилась на світ Ярослава Попіль
Різдвяна дівчинка народилась 8 січня. Це - друга дитина в родині Дарини і Михайла. Їхній первісток Дмитрик дуже радий сестричці, допомагає батькам її доглядати.
- Ми дуже хотіли дівчинку, – говорить мама. - І коли УЗД підтвердило, що матимемо донечку, очікували й раділи. Мали багато планів. Але сьогодні задовольняємося тим, що є. Найбільше турбує, звичайно, безпека, бо постійні обстріли і тривоги не додають спокою. Навчились тримати себе в руках, аби не передавати хвилювання донечці.
Маємо все необхідне: предмети догляду, харчування. Допомагали і лікарня, і гуманітарні фонди. Але все-таки найбільше - батьки. От якби ще навчання в школах відновити, - бідкається Дарина. - Першокласник Дмитрик навчається онлайн і ми часто втрьох: я, він і Ярослава на руках опановуємо шкільну науку.
Фото: з архіву родини
Втім, народжувати треба, бо життя продовжується. То - коронавірус, тепер війна. Поки ми дочекаємося вирішення всіх проблем у світі, то і народжувати буде нікому. Діти – наша найбільша радість і заради них ми будуємо своє майбутнє і наближаємо перемогу! Вірю, що житимуть вони у мирній і щасливій країні, - переконана Дарина Попіль.
«Захисниця» Наталка Безверха народилась у машині «швидкої допомоги»
Захисниця – бо з’явилася на світ між Рижівкою та Білопіллям 13 жовтня, якраз у переддень Дня захисників і захисниць.
- У тому, що дівчинка буде бойовою, ми не сумнівалися, – говорить фельдшер Рижівського ФАПу Наталія Ємельяненко. - У Рижівку, яка розташована на кордоні з росією, щодня «прилітає». Вибухи і розриви чуємо по кілька разів на день. Тож і охочих приїхати до нас не багато. Екстрена допомога теж виїжджає не завжди: то обстріли і машину не пускають, то інші причини.
Фото: з архіву родини
Як розповідає фельдшер, коли у мами Галини почалися перейми, вони швидко знайшли приватне авто і поїхали у бік Білопілля. Назустріч виїхала «швидка» з міста. Поки пересідали у спецмашину - почалися пологи. Разом із фельдшером Оксаною Грінкою «спіймали» маленьку дівчинку. Пологи пройшли швидко, без ускладнень.
- Надали необхідну першу допомогу - і в лікарню. Щоб дівчинка не замерзла (був жовтень), ще й своєю кофтою її вкутала. Ось кілька днів тому приходили з мамою на огляд. Вже чотири місяці Наталочці. Росте, розвивається, за можливості ми надаємо мамі і засоби догляду, і дитяче харчування, і ліки. Дитинку оглядає лікар, а в фельдшерському пункті я міряю її зріст, визначаю вагу у період між щепленнями, - розповідає Наталія Ємельяненко.
Це - четверта дитина у Галини Безверхої і шоста - в дружній родині, бо ще двох діток взяли під опіку.
Бабуся з дітьми, над якими встановлена опіка.
Всі разом тримаються, допомагають одне дному і чекають перемоги!
Перше, що побачила онучка після народження, – підвал лікарні
Мілана народилася 8 березня 2022 року в родині Аліни та Леоніда Ярут. І хоч молодята мешкали у Сумах, але з перших днів вторгнення переїхали до батьків Аліни у Білопілля.
- Так нам усім було спокійніше, - згадує бабуся Ольга Титова. - Ми разом мешкали в одному будинку, де є підвал, завжди напоготові машина, аби в разі чого виїхати. Напередодні 8 березня у доньки почалися перейми. Ми повезли Алінку в пологовий будинок у Суми. У ті дні обстрілювали і обласний центр, і наше Білопілля. Якось проскочили. Про небезпеку, обстріли і не думали, головне - щоб у доньки усе було добре.
Фото: з архіву родини
Пологи пройшли нормально, але одразу після них – тривога і черговий авіаналіт на місто. Матусь із дітками спустили у підвал. Тоді у Сумах було дуже неспокійно, але родину більше хвилювала не власна безпека, а здоров’я доньки та першої і поки єдиної в родині онучки.
- Привезли дівчат додому в Білопілля. Неспокійно тут було, але всі разом трималися, - додає свої спогади у розповідь дідусь Сергій Титов. - Допомагали доглядати, гуляли на подвір’ї, ховались у підвали, коли починались обстріли міста. Нічого, все пережили і тепер чекаємо перемоги, щоб по-справжньому відзначити і народження, і рік, і найбільше свято. Коли з’явилась онучка та ще й на мене схожа, то наше життя набуло іншого сенсу.
Бабуся і дідусь Титови з онучкою Міланою.
Правду кажуть, що онуків любиш і цінуєш зовсім по-іншому, ніж дітей. Заради дітей і онуків ми, власне, і живемо.
Мама і донечка в день річниці.
Тож вітаю нашу онучку з річницею і кожен із нас на своєму місці хай зробить усе можливе, щоб наші найрідніші жили і росли у мирній країні!
Про те, що життя на Білопільщині продовжується, свідчить загальна статистика народжуваності
За коментарем ми звернулися до начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірини Свистун.
Фото: з відкритих джерел
- Ірино Петрівно, скільки за минулий рік народилося дітей на Білопільщині? І кого більше: хлопчиків чи дівчаток?
- Введення воєнного стану на території України та повномасштабна війна без перебільшень торкнулися всіх сфер життя українців. Послуги у сфері державної реєстрації актів цивільного стану мають чи не найбільший попит серед жителів, адже пов’язані важливими життєвими подіями.
Варто звернути увагу, що попри усі виклики, зумовлені воєнними діями, робота органів ДРАЦС, завдяки оперативному й своєчасному прийняттю рішень, фактично не припинялася ні на день.
Так, протягом минулого року на Сумщині фахівці державної реєстрації актів цивільного стану видали понад чотири тисячі перших документів малюків – свідоцтв про народження. Зокрема, на Білопільщині було зареєстровано 116 новонароджених дітей. Примітно, що у 2022 році в громаді більше народжувалося хлопчиків, аніж дівчат (64 та 52 відповідно).
- А які імена найчастіше давали новонародженим діткам?
- Повномасштабна війна в черговий раз загострила в громадян почуття патріотизму. Тож дітям у переважній більшості давали українські імена: Данило, Іван, Олександр, Софія, Дарина та Олександра.
Аби всі діти росли здоровими, їх оглядають та лікують місцеві педіатри
Як налагоджені медичні послуги дітям до року, розповідає лікар-педіатр Білопільського центру первинної медичної допомоги Тетяна Білоус.
- До діток, народжених під час війни, у нас особливе ставлення, бо розуміємо, як зараз непросто батькам. Навіть приїхати вчасно на щеплення не завжди можна через тривоги та обстріли. Ми постійно на телефонному зв’язку з мамами, готові дати поради, а медична сестра до місяця відвідує малюків вдома.
Поки ми писали це інтерв'ю, до педіатрів звернулось кілька мам із малюками. Дітей обстежили, проконсультували, кому необхідно - зробили щеплення.
Редакція газети «Білопільщина» приєднується до всіх побажань нашим малюкам та їхнім батькам! Дітки нехай ростуть здоровими і щасливими, а у батьків вистачає терпіння, любові і сил для того, щоб виростити і виховати справжніх українців, гідних громадян нашої країни!
