Останніми днями у Білопіллі свідки секти «зимового наступу» перейшли в секту «завтра евакуація, вже замовлені автобуси нас вивозить». Черговий сплеск чуток і розмов про «скоро нас всіх евакуюють, бо я знаю, у мене знайомі в міськраді сказали по секрету» дуже хвилює людей і вносить певну паніку в наше життя.
Поділитись «секретами» евакуації я попросила заступника Білопільського міського голови Володимира Відуєва.
- Володимире Івановичу, ми зараз у Білопіллі переживаємо перехідний етап від «завтра наступ» до «завтра евакуація». Зима завершилась втратами, обстрілами, руйнуваннями, як, власне і осінь, і літо… І весна розпочалась з обстрілів громади. З цим важко змиритись, непросто жити, але тепер - нова хвиля чуток. Що робити: йти збирати валізи?
- Ми всі мешкаємо в прикордонній громаді в умовах бойових дій. Тривожна валіза, запас продуктів, медпрепартів, води має бути завжди. Спокійного життя немає сьогодні в жодній області України, як не ракета чи «Шахед», так міномет чи «Град» може прилетіти. Війна не закінчилась і треба розуміти, що від ворога можна чекати будь-яких дій. Але попереднього «розкладу», ніхто вам «по секрету» не скаже, бо не знає. Тож будь-які чутки лише «на руку» ворогу. Це чергові спроби психологічного тиску на людей і штучне створення атмосфери тривожності, страху, недовіри до влади.
- Але ж сьогодні в установах, освітніх закладах складають якісь списки про тих, хто буде евакуюватись. Люди хвилюються.
- Шкода, що цю роботу, а саме складання плану евакуації, порядок її проведення, аналіз ресурсів для безпеки жителів громади – не зроблено до 24 лютого років за два. Сьогодні відповідальні Міністерства і служби розробили низку документів, якими передбачені безпекові заходи на різні можливі випадки розвитку подій.
Можуть бути завтра (стукаю по дереву, щоб не було) масовані обстріли нашої території? Можуть. І наше завдання, як влади, знати, що і як робити на всі випадки.
Може повторитись виключення світла? Може. Тут теж передбачені заходи і є певний запас генераторів, палива тощо. Може зникнути телесигнал чи зв’язок? Та може бути все, що завгодно. І до цього треба готуватись.
Не менш важливо розуміти, що евакуація передбачає не лише відселення людей, а й збереження матеріальних цінностей, документів, техніки. І для цього теж варто передбачити певний алгоритм роботи, пояснити працівникам, які діяти в тій чи іншій можливій ситуації.
- Тож про «відселення завтра» мова не йде?
- Повірте, якщо буде реальна загроза життю людей, то ніхто приховувати не буде. На жаль, ми маємо гіркий досвід життя в умовах бойових дій і в Маріуполі, і на Донеччині, і на Харківщині. Через безсистемну роботу багатьох служб ми втратили дітей, яких вивезли в росію. Маємо загиблих під час масованих обстрілів мирних людей, які знехтували пропозиціями виїхати з того ж Бахмута.
Те, що ми зараз складаємо списки дітей, які мешкають у громаді, в тому числі в багатодітних родинах, перевіряємо кількість людей з обмеженими можливостями, самотніх, це означає, що ми не можемо навіть теоретично допустити ситуації 24 лютого чи подій, які мали місце у Тростянці, приміром, коли його окупували.
Фото: Ілюстративне фото з відкритих джерел
- А що там із дво- чи семикілометровою зоною відселення? Я вже навіть чула про 30-кілометрову…
- Поки що з офіційних документів маємо лише ухвалений Верховною Радою Закон про мінування 2 кілометрів вздовж кордону. Жодних офіційних роз’яснень, як вирішувати питання з паями людей, з тими, хто має житло в цій зоні, у кого тут зареєстровано підприємство, поки не маємо. Як тільки будуть якісь зміни чи вимоги, то, повірте, наші люди знатимуть про це в першу чергу.
- Тож виселення поки відміняється?
- Якщо моя мама мешкає в Рижівці, то як ви думаєте, хіба бажаю проблем собі і своїм рідним? Але всім треба розуміти, де ми мешкаємо і хто у нас сусід: бути готовим до будь-якого розвитку подій, не нехтувати повідомленнями про обстріли, сигналами повітряної тривоги, суворо дотримуватись правил проти-мінної безпеки, підтримувати військових і допомагати одне одному.
Також зазначу, що у нас демократична країна і люди можуть вільно переміщатись. Якщо хтось хоче виїхати, змінити місце проживання – це його право.
Якщо у багатодітних родинах, у родинах, де виховуються діти з особливими потребами, є проблеми щодо виховання дітей, забезпечення їх всім необхідним, безпековими умовами проживання, то є кілька благодійних фондів, які допомагають саме таким родинам.
Тож звертайтесь у міську раду, ми допоможемо зв’язатись із цими благодійниками і з’ясувати умови підтримки.
- Дякую за розмову і нехай всі заходи залишаться лише запланованими.
