Наближається одне з найважливіших християнських свят – Великдень. Цього року християни його святкуватимуть 16 квітня. Незалежно від дати святкування, щороку це світле свято нагадує нам про перемогу життя над смертю, надії над розпачем, правди над беззаконням, любові над ненавистю.
Пропонуємо вам дізнатися про історію, символи свята і підготовку до цього визначного світлого дня.
Як наші предки готувалися до Великодня
Протягом останнього тижня посту потрібно було ретельно підготувати господу та родину до свята. В Україні цей тиждень називають Страсним.
У Чистий четвер ми згадуємо Тайну вечерю та Причастя Тіла і Крові Христових, читаємо 12 уривків з Євангелія про Страсті Христові, в п’ятницю виноситься Плащаниця, і ми згадуємо розп’яття і смерть Спасителя.
Страсна п’ятниця — це найсуворіший постовий день річного кола богослужінь, в п’ятницю віруючі дотримуються суворого посту. Протягом цього дня потрібно побувати на богослужінні.
Субота — це день спокою, перехід від Страстей Христових до Світлого Христового Воскресіння.
У різних куточках України існують згадки про те, що люди у другу половину тижня, від вечора четверга і до неділі могли взагалі не споживати їжу. Зазвичай, цього дотримувалися особливо віруючі люди, оскільки вони вважали це своєрідною пожертвою Богові.
З вівторка починали готувати святковий одяг, продумували, які продукти потрібні будуть для приготування великодніх страв.
Фото: З відкритих джерел
У Страсну середу затівали генеральне прибирання, яке тривало й наступного дня.
У Чистий четвер купалися до світанку, прали, приводили будинок у порядок, готували паски та крашанки. А ще кажуть, якщо у четвер великоднього тижня викинути з будинку весь мотлох, то впродовж року у домі буде чисто.
Під час Страсної п’ятниці дотримувалися суворого посту і проводили її в молитвах і спогадах про земні страждання Сина Божого.
У суботу ввечері починається всенічна служба, на яку беруть кошики з продуктами для освячення.
Великдень: традиції в Україні
У великодньому циклі свят є ще великодні ігри, яких налічують величезну кількість. Під час цих ігор молодь будувала різноманітні вежі, каталася на гойдалках, водила хороводи та катала яйця. Деякі ігри були суто розважальними, інші — демонстрували чоловічу силу та витримку, а більшість - мала характер залицяння. Проте всі вони так чи інакше щось символізували: наприклад, якщо комусь вдалося збудувати високу вежу, це означало, що пшениця цього року обов’язково вродить, бо буде така ж висока, як вежа. А ось биттям писанок люди, ймовірно, хотіли прискорити появу нового життя, а молодь мірялася, в кого писанка гарніша та міцніша.
Що кладуть до кошика для освячення
Великодні частування — улюблені ласощі і дорослих, і дітей. Традиційно, в святкову корзину кладуть здобні паски, сирну паску, яйця, масло, шинку, ковбасу, сир, хрін, сіль. Ще випікали багато солодощів, але їх не святили, так само як не брали до церкви ні вино, ні горілку.
Примітно, що кожен з елементів свята символічний. Сирна паска повинна мати форму пірамідки. Це символ гори Голгофи, на якій розіп’яли Христа.
Паски зі здобного тіста символізують життя Христа серед людей. Вважається, що паска довгий час не черствіє. Тому за старих часів її з’їдали не відразу. Верхівку пасочки брали з собою на перші весняні роботи в полі і з’їдали там, щоб рік був урожайним.
Фото: З відкритих джерел
Великодній кошик досі має свої регіональні особливості: крім пасок, у Центральній Україні до кошика клали крашанки у шкарлупі, а на Галичині їх чистили. На Гуцульщині існувала традиція освячувати воду, в якій варили яйця: вважалося, якщо людина вмиватиметься цією водою, її обличчя буде чистим та здоровим. У деяких регіонах освячували воду з червоною писанкою, щоб потім вмиватися на красу.
Люди також складали до кошика предмети, які, на їхню думку, могли б знадобитися та допомогти в господарстві, тож до великоднього кошика іноді клали хрестики, медальйони, ікони та різноманітні обереги.
Все, що було в кошику, навіть рушничок, яким він покривався, наділяли магічним значенням. В українців була заборона будь-що свячене викидати, його закопували, і вважалося, що там буде родити нива, не буде бур’янів.
Як зустрічають Великодню неділю
Це свято прийнято проводити в колі близьких людей. За святковий стіл сідають відразу після церковної служби. В українців є таке вірування про те, що саме на Великдень сонце піднімається, грає, танцює над горизонтом та радіє з усім світом.
Розговлятися потрібно паскою або яйцем, хоча наші предки розговлялися навіть хріном, щоб зуби не боліли.
Яскравий і зворушливий великодній звичай — «христосування». Вітаючи одне одного, потрібно тричі поцілуватися зі словами: «Христос Воскрес!». Відповідають на привітання фразою: «Воістину Воскрес!».
Фото: З відкритих джерел
Велика неділя символізує очищення душі та позбавлення від гріхів, тому зустрічати її потрібно зі світлими помислами, чистими не тільки фізично, а й духовно. У цей день не можна сваритися і лаятися, всі образи слід пробачити й забути. Не варто також займатися домашніми справами, роботою на землі, прибиранням.
Свати ходили одне до одного. Молодята сідали в червоний кут, наречений звертався до своєї майбутньої дружини тільки на “ви” і пригощав її різними стравами.
«Обливаний» понеділок: традиції
У деяких регіонах України зберігається традиція обливатися холодною водою у великодній понеділок, власне тому він так і називається – обливаний понеділок. Основою цієї «обливальної традиції» є віра в очисні якості води.
Традиції «поливаного» («обливаного») понеділка найповніше збереглися на Західній Україні. У цей день, наступний після Великодня, хлопці обливають дівчат водою, а ті у відповідь дарують їм писанки або інші страви з великоднього столу.
Фото: З відкритих джерел
Якщо на обливаний понеділок дівчину не облили, це означало, що в селі її не шанують та не поважають. Натомість думали, що хлопець, який нікого не облив, точно цьогоріч не знайде собі дружину. В етнологічній літературі є згадки й про те, що дівчата у відповідь на обливання дарували хлопцям писанки, а ті хизувалися ними на все село: чим більше писанок у хлопця стояло на подвір’ї, то більше поваги він заслуговував.
Третій день Великодня – день проводів свята. Молодь збиралася на танці, ігри й розваги, починається так звана «вулиця» – молодіжні вечорниці просто неба. Триває це дійство аж до 14 вересня – допоки не почнуться збори врожаю. Ця традиція гарно впливала на дружні (та й не тільки) стосунки.
