Щороку 17 квітня в Україні святкують День пожежної охорони, затверджений указом президента у 2013 році. Українські пожежники відзначають професійне свято двічі на рік, адже у 2008-му іншим указом глави держави встановлено День рятівника, який святкують щорічно 17 вересня. Цього дня заведено вітати працівників аварійно-рятувальних служб та пожежної охорони.
Професія рятувальника – це щоденний ризик і небезпека, навіть у мирний час. А коли до гасіння побутових пожеж та загорянь в екосистемах додається ще й ліквідація наслідків ворожих атак і ймовірність потрапити під повторні обстріли – ця небезпека зростає в рази.
Працівники ДСНС не мають зброї, проте вони першими приїжджають на місця ракетних ударів, гасять пожежі, прибирають уламки снарядів, розбирають завали зруйнованих будівель, рятують живих і шукають тіла загиблих.
17 квітня з нагоди професійного свята прийматимуть вітання і пожежники Білопільщини, зокрема – колектив 30 державного пожежно-рятувального поста (м. Ворожба Сумського району) на чолі з начальником Ярославом Мартиненком, який розповів про роботу свого колективу в умовах війни та поділився історією власного життя, що нерозривно пов’язана з допомогою людям.
Фото: з особистого архіву Ярослава Мартиненка
– Чому Ви вирішили стати рятувальником? Це – мрія з дитинства, як і в багатьох хлопців?
– Можна сказати і так – саме з дитинства. Я народився і виріс у Білопіллі. Оскільки мій будинок знаходиться біля рятувальної частини, щодня доводилося бачити пожежників, було дуже цікаво спостерігати за ними, за їхньою роботою, як вони допомагають людям, тож, після школи однозначно вирішив обрати саме цю професію. У 2012 році вступив до Національного університету цивільного захисту України в м.Харків, де навчався п’ять років, був курсантом на державній службі. В ДСНС прийшов у 2017, до 2019 року обіймав посаду начальника караулу в Білопіллі, пізніше, до 2021 року, працював заступником начальника частини, а вже з 2021 мене призначили начальником ДПРП міста Ворожба, де, власне, зараз і працюю, разом із дванадцятьма своїми колегами.
До речі, мій менший брат Владислав, якому 15 років, теж у майбутньому хоче стати рятувальником.
– Робота рятувальників пов’язана з постійним ризиком. Чи можете пригадати найбільш небезпечні пожежі, які доводилось приборкувати?
– Визначити найбільш пам’ятні не можу, бо кожен окремий випадок – то велика біда для постраждалих, особливо, коли під час пожеж страждає не лише майно, а й його власники… Кожна пожежа – небезпечна, бо коли, наприклад, ти приїжджаєш на виклик і тобі говорять, що в палаючому будинку стоїть газовий балон або, не дай Бог, залишились люди, перш за все думаєш, як евакуювати людей та не допустити вибуху газового балону. Адже ніколи не знаєш, у який момент це може статися.
Добре пам’ятаю свій перший виїзд. У 2018 році сталася пожежа на одній із вулиць Білопілля – горів двоповерховий будинок. Загоряння виникло на замкненому горищі, а потім полум’я охопило всю будівлю, в якій знаходився газовий балон. Та ми з хлопцями його знайшли, остудили, винесли назовні. На щастя, вибуху не сталося, але цей випадок запам’ятався мені до сьогодні.
– Чи доводилось вам із колегами рятувати людям життя під час пожеж?
– Так. За період моєї роботи у Ворожбі ми з хлопцями врятували з пожежі літню жінку. В такі моменти особливо починаєш цінувати життя…
Взагалі, допомагати людям – це мій внутрішній вибір. Завжди говорю собі таку актуальну сьогодні фразу: «Хто, як не ми?». Якщо ти обрав цю професію, значить узяв на себе відповідальність за свій вибір, за безпеку свого колективу і за людей, яких рятуєш у біді. Бо хто ж іще виконуватиме за нас нашу роботу?
– Що дає Вам розрядку після виїздів на пожежі? Як відволікаєтесь? Чи маєте якісь хобі?
– Займаюся спортом. До початку повномасштабної війни був членом збірної команди з футзалу Головного управління ДСНС в Сумській області, неодноразово їздив на змагання. Це захоплення також було і за років навчання, коли грав за збірну університету. Та на жаль, займатися цим зараз катастрофічно бракує часу і можливості.
– Чи має Ваш колектив усе необхідне оснащення, чи хотілося б покращити матеріальну базу? Що отримували останнім часом?
– В нас усе є. Багато чого отримали і минулого року, за час повномасштабної: пожежний автомобіль, пожежно-технічне оснащення, бойовий одяг та інше.
Фото: надав Ярослав Мартиненко
– Як змінилася робота Вашого колективу після 24 лютого 2022 року?
– Роботи однозначно стало більше. Зараз не лише боремося з пожежами, а й допомагаємо ліквідовувати наслідки обстрілів: прибираємо завали, закриваємо захисною плівкою дахи та розбиті вікна… А ще – увесь час перебуваємо напоготові. Адже коли починається обстріл, розуміємо, що будь-якої миті снаряд може потрапити в будинок чи якийсь об’єкт інфраструктури та наробити чимало лиха. Тому ми перебуваємо у повній готовності до виїзду по першому дзвінку. Бували випадки, коли виїжджали на виклик після ворожої атаки й потрапляли під повторний обстріл. Тож, коли приїжджаємо на такі виклики, в першу чергу дивимось, де знаходиться найближче укриття, адже безпека особового складу – це найголовніше, за неї я відповідаю особисто, бо моє неправильне рішення може мати нехороші наслідки.
– Розкажіть про нагороду, яку Ви отримали 31 березня від голови ДСНС України…
– Одразу хотів би зауважити, що таку ж нагороду отримав і водій нашого ДПРП Віталій Шокун – сумлінна, працьовита людина, віддана своїй справі.
Водій ДПРП м.Ворожба Віталій ШокунФото: Рятувальники Сумщини
Звісно, дуже приємно отримувати визнання керівництва і приймати вітання від колег та друзів. Ця нагорода – заслуга всього нашого колективу – міцного, злагодженого і надійного.
Знаєте, як говорять: війна показує людей… Дуже вдячний своїм хлопцям, які працюють зі мною пліч-о-пліч. Я впевнений у кожному з них і в тому, що коли станеться біда, вони не відвернуться і прийдуть на допомогу людям за будь-яких обставин, буде це обстріл, пожежа в будинку чи в екосистемі. Дякую, що з початком повномасштабної війни жоден із моїх працівників не злякався, не втік, не поклав своє посвідчення на стіл і не сказав: «Я не буду працювати!». Хоча ми перебуваємо у прикордонній зоні і це дуже небезпечно. Але кожен із них і досі сумлінно виконує свої службові обов’язки, залишається вірним присязі служити українському народові.
Фото: Рятувальники Сумщини
Тож, із нагоди професійного свята, хочу їм побажати міцного здоров’я, витримки, натхнення в роботі, любові до Батьківщини та своєї професії та найголовніше – миру.
Дбають про безпеку громади та її жителів
– Ми займаємось питаннями, що пов’язані з надзвичайними ситуаціями, які можуть трапитись у нашій громаді: це і пожежі, і руйнації внаслідок обстрілів, питання щодо евакуації чи пунктів незламності – все це вирішуємо в тісній співпраці з нашими рятувальниками, – говорить провідний спеціаліст із питань цивільного захисту населення та надзвичайних ситуацій, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Ворожбянської міської ради Сніжана Ворона. – З початком повномасштабної війни ці хлопці дбають про безпеку і нормальність нашого життя. В таких складних умовах, живши у прикордонні, під обстрілами, вони продовжують працювати, виконувати свої обов’язки. Ризикуючи своїм життям, надають допомогу мирним жителям. І специфіка їхньої професії лише підтверджує їхню значимість та героїзм, їхню роль у житті нашої громади. Це мужні, сильні, відважні хлопці, які завжди діють рішуче та професійно і мають сталеву витримку. Велика вдячність їм за їхню щоденну роботу!
Зі свого боку міська рада підтримує колектив ДПРП матеріально. Якщо виникає потреба, стараємось виділяти кошти на покращення матеріальної бази пожежно-рятувального пункту. Так, наприклад, через гуманітарні штаби забезпечили пункт незламності, що відкритий у ДПРП м.Ворожба, матрацами, подушками та ковдрами, каністрами для води, дитячими та дорослими сухими сніданками, розкладачками та іншими необхідними речами.
З нагоди професійного свята від імені міської ради та всіх наших жителів, хочу побажати колективу ДПРП м.Ворожба сили, міцного здоров’я, відмінних буднів і менше надзвичайних ситуацій. Ми цінуємо вашу важку роботу, яка заслуговує на щиру вдячність, адже від вашої професійності залежить життя інших людей. Тож нехай у вас буде якомога менше складних завдань, а життя радує вогнем щастя, – говорить пані Сніжана.
Фото: З відкритих джерел
