До початку повномасштабної війни учасники студії спортивного бального танцю «Грація» яскравими зірочками сяяли на танцювальних майданчиках не лише Сумщини, а й України. Талановиті танцюристи прославляли рідну Білопільщину, виборюючи призові місця на турнірах і чемпіонатах обласного та всеукраїнського рівнів та підкорюючи нові й нові вершини.
Як живе та працює колектив протягом року повномасштабної війни, розповіла керівник студії спортивного бального танцю «Грація» Марина Крахмальова.
- З початком війни життя нашого танцювального колективу кардинально змінилося. Протягом перших трьох місяців занять взагалі не було… Згодом тренування відновили. Але за увесь цей час багато хто з дітей, разом із батьками, виїхали за кордон, багато хто залишив домівки через масовані обстріли прикордонної Білопільщини та виїхав у більш безпечні міста країни.
Ті ж, хто залишився вдома, в Білопіллі, продовжують танцювати, відвідувати наш колектив, приходять на тренування. Адже життя наших спортсменів завжди було насиченим і яскравим, тож і зараз намагаємось триматися, аби не зрадити нашим прагненням та мріям!
Як розповідає Марина Крахмальова, навіть попри те, що зараз на Сумщині не проводять танцювальних турнірів, колектив «Грації» запрошують до участі у змаганнях, що проходять в інших областях України.
- Нещодавно наш колектив отримав запрошення на танцювальні чемпіонати в Одесі та в Києві. Але, зважаючи на те, що ми працюємо в умовах війни та щоденних обстрілів, навіть не знаю, чи буде можливість узяти участь у цих конкурсах.
І хоч іноді дуже важко морально переживати страшні обстріли, особливо такі, як був у березні, та усвідомлення того, що мене чекають на тренуваннях мої маленькі зірочки, додає сил і змушує триматися, не дивлячись ні на що!
З війною змінилися й діти – подорослішали на очах… Але, хочу сказати, що змінилися вони в кращий бік. Стали дружнішими, добрішими, хоч і більш мовчазними… Але вони так само, із задоволенням приходять до танцювальної зали, працюють, розвиваються, намагаються вивчити нові танцювальні рухи… І це радує, тому що навіть в умовах війни ми не можемо зупинити дитинство і час, не маємо права відмахнутися від потягу до танцювального мистецтва, від дитячих прагнень бути найкращими. Наші діти – талановиті. Вони повинні бути щасливими.
За словами керівника студії, за період повномасштабної війни учасникам колективу доводилося працювати і без світла, і без музичного супроводу, в холодному приміщенні, але дітей не зупинили ці труднощі.
- Вони і далі хочуть працювати, розвиватися, вчитися, засвоювати новий матеріал, готуватися до змагань, - говорить пані Марина. – Я дуже вдячна батькам, які підтримують дітей і, не зважаючи ні на що, продовжують приводити їх на заняття, іноді навіть очікують закінчення тренувань, щоб бути поруч.
З нагоди Всесвітнього дня танцю хочу привітати зі святом своїх дорослих і маленьких танцюристів усіх педагогів, тренерів та колег. Бажаю вам усім лише найкращого: радості, щастя й добробуту, а головне - мирного неба, спокою, щоб скоріше в Україні настав мир і ми жили так, як раніше.
Віримо в те, що Україна скоро переможе, віримо в наших хоробрих захисників, які виженуть ворога з нашої землі. І врешті настане мир, і ми зможемо у спокійних умовах працювати, тренуватися, готуватися до чемпіонатів і нарешті – жити спокійно.
